spl

Розділ 105: Відкласти лук*

*Повна ідіома має дослівний переклад «Відкласти лук убік, псів зварити та з'їсти» — про відсторонення від посади.

Чан Ґен мовчав деякий час, його вираз обличчя був досить похмурим. Він ненав'язливо потер суглоби пальців Ґу Юня, а потім зітхнув:

— Я нічого не можу з цим зробити. Неможливо довести моє походження.

Не кажучи вже про те, що він не визнавав своєї ідентичності з юності, та навіть після того, як став Янь-ваном, який мав силу, здатну підкорити світ.

Чан Ґен думав, що може втримати у своїх руках світ, але він не міг сказати, хто його батько і мати — і тепер, коли у нього вже був Ґу Юнь, він більше не бажав з'ясовувати своє походження і минуле.

На жаль, навіть якщо він не хотів цього робити, це не означало, що інші відпустили б його без доказів.

Чень Цінсю зупинила кровотечу, дбайливо перев'язала рану Чан Ґена і виписала йому заспокійливі ліки. Вона не перебивала і не висловлювала жодних емоцій. Раптом в її серці виникли невимовна скорбота й обурення.

Через кістку нечисті Чень Цінсю була проти того, щоб віддати дерев'яну емблему Лінь Юань Янь-вану. На жаль, їй було марно протистояти цьому рішенню самотужки. Тому протягом тривалого часу вона робила все можливе, щоб доглядати за Чан Ґеном, і водночас, враховувати всі його дії.

Від відновлення столиці й дотепер Янь-ван повільно, крок за кроком, збирав двір з тисячею лунок. Він об'їздив усі чотири сторони, навіть потрапляв у повстанські натовпи, ледь не втративши там життя. Він не соромився зачіпати інтереси, яких ніхто інший не наважувався торкатися. З цієї причини він один зносив усі відкриті заходи й таємні хитрощі двору.

Всі ці заслуги, які могли б залишитися в пам'яті людей на тисячу років... Чи могли б вони бути перекреслені лише кількома реченнями про його непевне походження?

Навіть якщо він справді не був сином колишнього Імператора, то квитки Фен Хво, Управління каналу і навіть сто тисяч біженців, які жили й працювали в Дзянбеї в мирі та спокої, — хіба це все не було його заслугою?

Чень Цінсю провела роки, подорожуючи світом пригодників, вона не була наївною. Вона добре знала правду, але час від часу все одно наставав момент, коли вона здригалася від того, наскільки холодними можуть бути людські серця.