spl

Розділ 72: Нестямний сон

Ґу Юнь поспішав назад до гарнізону. За ним група рядових солдатів, не знаючи що відбувається, мусила гнати коней так само швидко, ніби на навчаннях у лісі. Група кавалеристів навіть не змінювала чергувань і не коригувала свій стрій. Вони просто мчали, як божевільні, створюючи враження, що гарнізон зіткнувся зі страшним ворогом. Солдати вже й самі думали, що за ними женуться іноземці. Один за одним кавалеристи підіймали свої Цяньліянь, щоб озирнутися.

Всередині гарнізону Чорного залізного табору вишикувалися екіпажі зі столиці, а відповідальна за доставлення припасів особа вже була занурена в справи по маківку. Ґу Юнь раптово зупинився без попередження.

Його солдати також були вимушені зупинитися, вони переглянулися.

Ґу Юнь розгублено озирнувся на них.

— Чому ви всі біжите наче в паніці?

Солдати:

— ...

Ґу Юнь сухо кашлянув і струсив уявний пил зі своїх обладунків, відвернув обличчя і змінив темп подорожі на неквапливу прогулянку, невимушено проходячи всередину маршальського намету, заклавши руки за спину.

За винятком солдатів, які несли службу, та тих, хто ще не повернувся з патрулювання, кілька генералів під керівництвом Ґу Юня вели розмову всередині, ставши довкола людини, що прибула зі столиці. Цей знатний пан був одягнений у шовкове придворне вбрання з широкими рукавами, що ховалися під білосніжним лисячим хутром. Це був новопризначений Янь-ван. Коли він обернувся, почувши шум, його погляд випадково зустрівся з поглядом маршала Ґу, який сперся на імпровізовану дверну раму.

Янь-ван здавався збентеженим, але згодом його очі проясніли, а втома миттєво розвіялася. Він якось нестримно підняв руку, тихо відкашлявшись. Цей кашель звучав незвично.

Усі озирнулися в напрямку погляду принца й один за одним підвелися, щоб привітати:

— Великий маршале.

Деякі возз'єднання та розлуки були схожі лише на мить, тоді як деякі, здавалося, тривали все життя.

Ті почуття, що стояли поміж холодною війною та гнівом, були швидкоплинними.

Та поміж ними були численні невідомі істини та неоднозначні почуття, які неможливо було відкинути чи втримати, і відчувалися вони як ціле життя.