Цього дня обороною міста керував ветеран на прізвище Ван. Він прожив половину свого життя тут, у містечку Яньхвей. У вільний час він полюбляв випити в компанії, після чого починав вихвалятися та розповідати байки. Пан Ван завжди розказував, що в минулому він прислужував старому Аньдінхов та навіть побував з ним в Північній експедиції.
Ніхто не міг дізнатися, правда це чи ні, але це не було неможливо. Старий Аньдінхов все ще був людиною. Йому потрібно було їсти, і звісно, йому знадобиться слуга, що подбає про це.
Але яким би нерозсудливим він не був, Старий Ван ніколи б не наважився випити в день повернення Гігантського Змія. В цей день кожен без виключень офіцер мав зайняти свій пост, і так само кожен боявся зробити помилку та осоромитись.
На жаль, зазвичай те, чого найбільше боїшся, і стається.
Старий Ван підвівся, почувши сигнал тривоги, і роздратовано заревів:
— Яка сволота це зробила?! Невже хтось напився та забув, що сьогодні за день? Чи це той самий, що п'яним любить поприставати до чужих дружин? Хто посмів випустити сигнальну ракету? А щоб його підняло і гепнуло!
Наприкінці темної річки був великий басейн, оточений залізною сіткою, що чекав на зустріч гігантського повітряного змія. Залізна сітка вже була розкрита наполовину. Низенький солдатик, який відповідав за стягування клямки, злякався цього раптового звуку тривоги. Не розуміючи, в чому справа, він не наважився на необережність і знову закріпив клямку.
Зрештою, великі залізні ворота лишилися напіввідчинені, як велика паща дракона, що був причеплений до корпуса Гігантського повітряного змія.
Солдати, які вишикувалися в ряд і з готовністю чекали вивантаження дзильовдзіня з корабля, почали розгублено оглядатися. Міський голова, який відповідав за отримання військових вантажів, дістав невеликий тон хов, направив його в бік солдатів, які чекали біля залізних воріт, і вигукнув:
— Ви що не виспались? Гігантський повітряний змій застряг! Хіба ви його не бачите?!
Він ще навіть не закінчив свою ругань, як на палубі Гігантського повітряного змія раптом спалахнуло вогнище. Густий білий дим вилітав одразу за товстою металевою стрілою розміром з руку, що люто понеслася в саме небо. Ця стріла з дивовижною точність збила сигнальну ракету на очах переляканого натовпу.
YOU ARE READING
spl
AdventureҐу Юнь, цей чоловік... Він від природи не надто вирізнявся скромністю. Хоча його деяка пихатість і легковажність з юних літ і розчинились у золотих пісках Західних областей України, все ж його внутрішня сутність нагадувала собаку, який не міг перест...
