spl

Розділ 22: Повітряний змій

Чан Ґен почервонів від маківки до кінчиків пальців ніг. Він настільки палав гнівом, що було відчуття, наче його тіло спочатку запечеться в цьому полум'ї до хрусткої скоринки й ніжної середини, а потім почне випускати дим. Хлопець був розлючений настільки, що не міг вимовити жодного звуку.

А ось Цао Няндзи навпаки страшенно був би радий опинитися на місці Чан Ґена. Він ледь стримувався, щоб не пустити слинки, спостерігаючи за фігурою маршала ззаду. Хлопець сказав Ґе Пансяо:

— Якщо в цьому житті мене хоч раз зможе нести на руках Аньдінхов, тоді... я справді можу померти без жалю!

Почувши це, Ґе Пансяо негайно витер носа і зайняв тверду позицію, втягнувши живіт — він приготувався нести великий тягар на собі:

— Залазь!

Цао Няндзи якусь мить дивився на нього, а потім стиснув губи, розлючено сплюнув і вибіг за ворота.

У новорічну ніч усі заборони були скасовані.

Надворі Ґу Юнь згадав, що треба зберегти своєму синові хоч трохи гідності й нарешті відпустив його.

Обличчя Чан Ґена було похмурим, наче його опустили у воду. Він ішов уперед великими кроками. Його спина, пряма й напружена, була схожа на держалко прапора, яке тримало пальто, що колихалося від вітру. Фігура хлопця вже мала схожість з його дорослою версією в майбутньому — вона була висока і міцна.

Ґу Юнь почухав носа, швидко наздогнав його і безсоромно запитав:

— Ти сердишся?

Чан Ґен скинув чужу руку з плеча, а потім холодно відповів:

— Я не смію!

— Ти не втомився ховатися цілими днями вдома? Маленьким дітям...

Чан Ґен красномовно зиркнув на нього, і Ґу Юнь зрозумів свою помилку. Він виправився:

— Люди молодого віку... Молоді люди повинні бути трохи енергійнішими. Ти прожив лише кілька років, а вже втомився дивитися на світ смертних?

У Чан Ґена не було чого відповісти своєму надто жвавому їфу. Обличчя хлопця залишалося похмурим. Він хотів знову відмахнутись від руки, що тягнулась до нього, та випадково торкнувся кінчиків пальців Ґу Юня і здригнувся від того, наскільки ті були холодними.

Чан Ґен насупився і схопив їфу за долоню. Рука чоловіка виявилася настільки замерзлою, що нігті стали повністю синіми, наче вона належала мертвому тілу, яке щойно викопали з землі. В людських тілах не горів дзильовдзінь; бігаючи лише в легкому одязі цієї суворої зими, як можна не відчувати холоду?