spl

Розділ 53: Полегшення

Коли Чан Ґен прибув до кімнати Ґу Юня, його кроки були рівними, він був впевнений у своїх діях і здавалося, що весь світ у нього на долоні. Та коли він вийшов, то перетворився на глевке тісто, за формою подібне до людини, хлопець навіть не знав, якою ногою слід ступати першою.

У темну ніч, коли тепло дня змінилося холодом, повітря, що виходило з його легенів, нагадувало шалене полум'я.

Чан Ґен поспіхом утік назад до свого двору й лише там перевів подих, притулившись чолом до тренувальної маріонетки на подвір'ї.

Після багатьох років праці ця залізна лялька вийшла з ладу, нею більше не можна було користуватися. Але Чан Ґен не хотів її викидати, тому залишив стояти у дворі як тримача вуличних ліхтариків.

Холод заліза охолодив палке тіло Чан Ґена. Він дивився на це велике чудовисько, пригадуючи давні спогади свого дитинства. Чан Ґен пригадав, як щодня давав маріонетці тацю зі сніданком для нього та Ґу Юня, і потім маленький хлопчик та великий залізний монстр з нетерпінням поспішали до покоїв Ґу Юня, де слухали його нескінченні розповіді про подвиги Аньдінхов у всій Великій Лян, починаючи з півночі й закінчуючи півднем.

Він також пригадав той день, коли вони готувалися до дня народження Ґу Юня, обмотавши маріонетку недолугими стрічками та шовком, а потім наказавши їй тримати миску з локшиною, яка виглядала зовсім не апетитною, як подарунок на свято...

Чан Ґен посміхався сам собі. Він думав про те, що всі його радісні й теплі спогади були пов'язані з Ґу Юнєм.

Принц повісив ліхтарик, що тримав у руках, на руку залізної ляльки, а потім ніжно поплескав шестерню на її спині. Думаючи про слова, які сказав йому Ґу Юнь, він важко зітхнув, і в його очах потемніло.

Він припускав, що Ґу Юнь буде розлючений на нього, або, можливо, він намагатиметься переконати його. Але Чан Ґен не очікував, що їфу продемонструє таке ставлення.

Ґу Юнь чітко висловив свою думку в надзвичайно мирній манері: «Я все ще твій їфу, і я все ще дуже тебе люблю, незалежно від того, які думки непокоять твоє серце, для мене все залишиться таким, як і раніше. Я пробачу будь-яку твою образу, і всі твої слова я не візьму близько до серця. Я не можу задовольнити твої бажання, що суперечать звичайному порядку, але я також вірю, що одного дня ти повернешся на правильний шлях».