spl

Розділ 88: Табірна метушня

Ґу Юнь схилив голову. В глибині душі він завжди знав, для чийого нагляду була спланована ця поїздка на південь.

Певною мірою Ґу Юнь, який виріс у внутрішньому палаці, знав Лі Фена навіть краще, ніж Чан Ґена.

Якщо амбіції людини були надто високими, а здібностей для їх реалізації недостатньо, вона легко потрапляла в ситуацію, з якою зіштовхнувся Лі Фен. Імператор Лон'ань, безумовно, був владним і тактичним, але, зрештою, найсильніший пастуший пес міг лише вести овець. Навіть якщо він мав гострі зуби й міг вбити вовка в сутичці сам на сам, він не міг стати вожаком вовків — це була загальна логіка, що стосувалася в тому числі і людей.

Ґу Юню не потрібно було дізнаватися про провідні політичні погляди або про те, скільки фракцій було при дворі. Якою б не була мета Сю Ліна в цій подорожі, до якої б фракції він не належав, зрештою, він був людиною Лі Фена.

Лі Фену подобався саме такий тип людей, що не підлещувалися до нього, не створювали партій, не мали жодного статусу і походження, а натомість все життя переслідували образ «чистого міністра».

В очах Імператора Лон'аня слова «чистий міністр» мали два значення: по-перше, такі люди мали бути висунуті самим Імператором, не отримуючи підтримки знатних родин чи впливових міністрів за спиною, їхнє минуле мало бути чистим; а по-друге, вони мали давати Імператору відчуття впевненості й бути легко керованими.

На початку Янь-ван Лі Мін справді йшов цим шляхом. На той час у нього не було ні фундаменту, ні залежностей, ні влади, ні впливу при дворі, лише мізерна крапля імператорської крові в усьому його єстві, та ще й змішаної крові, яка викликала сумніви у людей. Він майже нагадував невігласа, який безстрашно підняв на плечі Верховну Раду, несучи її тягар як той промінь надії. Звичайно, в очах Лі Фена він був «чистим міністром».

Однак пізніше Лі Фен виявив, що Янь-ван не був «невігласом». Він володів надто великою кількістю тактичних прийомів, великих і малих, які могли викликати заворушення в палаці. Імператор вже одного разу був обдурений ним і більше не наважувався вірити в його «чистоту», тому послав когось чистішого, щоб стримати принца.

Крізь ластівчині очі на обличчі пана Сю дивився Імператор. Шкода, що всередині цього «цяньліяня» була особистість новонародженого. Ймовірно, численні хитрощі Янь-вана ще не були застосовані на практиці, як інспектор вже встиг потрапити на гачок.