Геройський шлях уславленого лиходія (том 9-11)

Частина 194. Сонячне світло, промені просочуються крізь хмари

Сонце проникало крізь відчинені двері та розсунуті віконниці, лягаючи на дощату підлогу довгими вузькими смугами. Над нагрітою водою витала слабка пара. Шен присунув до цебра лавочку, сів, поставивши на неї зігнуту в коліні ногу, і притулився до цепи спиною, закинувши голову. Плутане волосся плюхнулося у воду і плавно почало розходитися під водою, немов грудка водоростей. Муан присів поруч, спершись боком на бадью і опустивши руки у воду, пропускаючи пасма волосся між пальцями. Легкими рухами він розплутував лохми, що збилися, а шматочки клейкого борошна під його пальцями розчинялися у воді.

Якийсь час Шен сидів, завмерши майже нерухомо і насолоджуючись розміреними рухами чужих пальців у своєму волоссі, потім закинув голову сильніше і з цікавістю подивився на зосередженого мечника. Він довго дивився на нього, але Муан так сфокусувався на вилученні з волосся будь-якої непотрібності, що навіть не відчув цього погляду. Шен трохи посміхнувся і, вмостившись зручніше, сперся на коліна і прикрив очі.

Сидіти на вузькій лавці, закинувши голову на дерев'яний обід бадді було зовсім не зручно, але Шен якимось неймовірним чином примудрився задрімати. Крізь цю солодку млість у незручній позі він відчув на губах легкий поцілунок. Шен тут же розплющив очі, але прославлений мечник, здавалося, так само зосереджено копався в його волоссі, не рухаючись і на міліметр. Старійшина піку Чорного лотоса виявився спантеличеним і не зовсім впевнений, чи приснилося йому це відчуття чи ні.

Тоді Шен завів руку назад і, зачерпнувши долонею воду, бризнув на мечника. Потрапило прямо в обличчя. Муан заходився відпиркуватись і схопив заведену, щоб знову зачерпнути воду, руку Шена за зап'ястя і потягнув на себе, а сам присунувся ближче. У результаті стараннями Муана Шен виявився притиснутим до цебра. І, завдяки зміні ракурсу, Шен відмінно розглянув його шию і вуха.

— А що, з волоссям ти закінчив? — невинно поцікавився проклятий старійшина.

- Решту вичешу по сухому - так буде простіше, - діловито промовив той, але не зрушив з місця.

— Мені варто подякувати старійшині Муану за терпіння, — прикинув Шен, принадно посміхаючись.

— Моє терпіння не таке велике, як ти думаєш, — розглядаючи його задоволене обличчя, зауважив Муан.

- Тоді за стриманість, - виправився Шен.

— І моя стриманість...