Геройський шлях уславленого лиходія (том 9-11)

Частина 250. Чорнило під ногами

Стіна звернулася невисоким парапетом, за яким піднімалася пара. У самому центрі гарячого джерела він стрілою бив у стелю, але потім опускався, стелився водою і стежкою, на якій зупинилися заклиначі. Шен нахилився за парапет, намагаючись роздивитись, як далеко внизу знаходиться вода. Вогонь на долоні засяяв яскравіше, освітлюючи невелику печеру, де вони опинилися. Стежка йшла вздовж стіни і йшла в тунель.

- Що це за місце? — кривлячи ніс, пробурмотів Рен.

Повітря було вологим і жарким, а ще неприємний запах мучив його вишукану заклинацьку натуру.

Через пару, що підіймалася над водою, було складно розглянути якісь деталі, і Шен мовчки пройшов до протилежної стіни. Зробивши крок у темний тунель, він натрапив на важкі двері. Та піддалася після того, як він навалився на неї всім тілом.

Двері відчинилися, і Шен влетів у приміщення, підлога якого була викладена плиткою. Йому видалося звернути на цей факт особливу увагу, оскільки він розтягнувся на підлозі, мало не зіткнувшись із плиткою носом.

- Акуратніше! - Прокоментував Муан.

Поки Шен вставав і обтрушувався, Рен дістався дверей, зайшов усередину і озирнувся.

— Це ще що за нісенітниця? — насторожився він, побачивши кам'яні жолоби, що тягнулися біля підлоги від однієї стіни і пропадали в іншій. По ним текла вода, що струмує, а на стінах утворилися рудуваті відкладення.

Замість відповіді Шен швидко перетнув кімнату, піднявся невеликими сходами і штовхнув наступні двері. Відчинивши її, він ніби опинився в паралельній реальності, з тиші та темряви опинившись у місці, наповненому людьми та світлом.

— Збоч!! — відразу почув він збоку і відскочив до стіни, пропускаючи хлопця, що пробігав повз нього.

З дюжину людей снували туди-сюди з усякими відрами, тазами та мішками. Шен налаштовувався на битву із сектантами і, зізнатися, виявився дещо приголомшеним.

— І куди подівся наш провідник?

Той, хто вийшов слідом за Шеном Рену, довелося так само притиснутися до стіни. Ніхто не звертав на них уваги, всі були надто зайняті важливими справами.

— Думаю, нам слід розділитися, — тихо промовив Шен, звернувшись до старійшини піку Росного ладану. — Перевір праворуч, а я піду ліворуч.