Геройський шлях уславленого лиходія (том 9-11)

Частина 195. Сонячне світло, хмари закривають небо

Магістрат Жоу повалився на кушетку, насилу розв'язуючи одяг тремтячими пальцями. У покої зайшов лікар, тихо зачинив за собою двері. Відставивши на столик принесену страву з теплою водою, він почав діловито допомагати пану Жоу зняти верхнє вбрання.

Нарешті, магістрат Жоу розв'язав нижній одяг і оголив живіт. Бінти зверху вже наскрізь просочилися гноєм та кров'ю. Лікар обережно відірвав їх від шкіри, всієї поцяткованої виразками, а магістрат болісно застогнав.

— Через раптовий візит контрольного бюро я не встиг нанести зілля, — крізь зуби видавив він.

Лікар акуратно і методично наніс ліки на кожну виразку і тільки потім сказав:

— Воно закінчується, пане. Мені потрібна ще сировина.

Магістрат скривився.

- Скоро. Незабаром я зможу отримати ще.

— Знайди секретаря, — наказав Ю Сі.

Гу Фен тут же відклав папери і вийшов із кабінету. Єр провів його поглядом і постукав кісточками пальців по стільниці. Йому було нудно, і він не міг зрозуміти, чого вони тут чекають. Він без цікавості оглядав навколишній простір, ні на чому не затримуючи погляду. Робочий кабінет магістрату був обставлений досить скупо, та Єр би й не зрозумів, якщо щось із цих речей, чи то картина, чи статуетка, були цінними витворами мистецтва.

— Пане Ю, — почав Єр, зиркнувши на командувача, що сидів навпроти нього, — я тут думав про ваші звинувачення... Насправді мене змусили вирушити в ту гробницю! Я – жертва. Та й до того ж, я гадки не мав, що це незаконно!

Ю Сі перевів на нього погляд, що нічого не виражає. Приблизно з таким же він віддавав наказ про вбивство розкрадачів, що вибралися з гробниці разом з Єром.

— Хто тебе змусив? — все ж таки поцікавився він.

- Шен! — бовкнув Єр перше, що спало на думку.

Кого звинувачувати, як не головного лиходія? До того ж невідомо, коли вони наступного разу побачаться: чи раптом він не зможе вибратися з гробниці кілька років? Та й не було це повноцінною брехнею: змусила Ера, скоріше, Система, однак у завданні чітко фігурував Шен — отже, він і винний.

— Той проклятий старійшина, про якого я вже стільки чув?

Єр закивав.