Геройський шлях уславленого лиходія (том 9-11)

Частина 261. Звільнення лінії

Розмови над галявиною заглушали одні суцільні крики Ала.

— Шене, з тобою все гаразд?!

— Все добре, — стримано озвався той.

- У тебе кров! Що з твоїми очима? У них потрапило щось отруйне?!

— Я в порядку, Ал, заспокойся.

- Треба промити! У когось є вода?!

Хань Ян стримано простяг йому флягу з водою.

— Дякую, — на мить відволікся Ал і знову зосередив усю свою увагу на Шені.

- Нахилися, я полю! Ні, я сам промий.

Ал дістав з кишені хустинку, змочив водою і став дбайливо та акуратно прати кров з обличчя Шена.

— Вона ще не зупиняється! — за кілька секунд вигукнув він. - Що відбувається?!

"Система, що відбувається?" - меланхолійно запитав Шен. Боляче не було. Було якось дивно.

[Я... Я в такому ж здивуванні!] – емоційно вигукнула та.

Шен часто поморгав, але зір не бажав відновлюватися. Тоді він знову заплющив очі.

- Болить? — співчутливо спитав Ал.

- Не болить.

— Шен... — почав Муан, що ширявся поруч. До цього він спостерігав за діями Ала і повністю схвалював їх, але зараз зрозумів, що цього недостатньо.

- Все в порядку!

— Що сталося в Паді Саллан?

Шен навпомацки забрав у Ала флягу, відкинув голову і полив просто в очі. Нарешті каламутна червона пелена спала. З внутрішніх куточків очей продовжувала сочитися кров, але вже не так рясно.

- Мене фламінго клюнув, - розповів Шен.

Він усе ще прикривав очі, тому не побачив, як змінилися вирази осіб оточуючих після цієї фрази.

Ал знову впіймав його голову і почав промочувати очі хусткою. Шен зміг звільнитися лише за хвилину. Втім, він не сильно чинив опір.

— Здається, більше не тече, — пробурмотів Ал, відпускаючи голову. — То як ти? Що тут сталося? — останнє запитання він адресував Ю Сі, цілком виправдано припускаючи, що Шен не відповість йому.

- Шен сказав, що ми опинилися в Паді Саллан. Я не помітив, щоб щось з ним сталося там, він просто впав.

Поки Ю Сі скупо ділився відомостями, а Ал слухав, приємно здивований, що той взагалі вважав за можливе розповісти йому, Шен знову поморгав і прислухався до своїх відчуттів. Мутна червона завіса зовсім зникла, і начебто він бачив, як раніше, і все-таки, здавалося, ніби щось змінилося.