Старійшина Лев з прикрістю поглянув на дрібне дівчисько, що глянуло на нього. Після довгого сну її переживання трохи стихли, очі більше не були на мокрому місці, а стежили за старійшиною невідривно й насторожено.
Не те щоб Лев зовсім не вмів готувати, але не міг пригадати, коли ж займався цим востаннє. Зітхнувши, Лев все ж таки вирішив пошукати щось їстівне на кухні, відчуваючи деяку відповідальність за самопочуття залишеного на його піклування дівчинки.
Лулі проводила старійшину поглядом і поводила носом по землі. Вона злилася. Дуже сильно злилася. На весь світ. Розуміння того, що трапилося з Лей, викликало в голові спогади, які її дитячий мозок жадав забути. Спогади про великий будинок, який раніше не був порожнім. Про гойдалки на гілці платана, на яких вона сиділа разом із найдорожчими у світі людьми. З людьми, які покинули її та брата. І Лей їх покинула.
Кинувши погляд у бік кухні, з якої долинав підозрілий шум, Лулі відвернулася і зайшла в основну кімнату небагатого житла травниці, яке їй більше ніколи не ділити з Лей. На всіх горизонтальних поверхнях все ще були розкладені висохлі аркуші паперу, а на тумбі біля ліжка лежав той самий злощасний сувій із кинджалом. Не довго думаючи, Лулі взяла сувій і дістала звідти кинджал.
І знову варто було кинджалу опинитися на волі, як поруч з'явився високий гарний дядечко. Побачивши дівчинку, що розглядала його широко відкритими очима, він посміхнувся і промовив:
- Гей, дитинко, не бажаєш укласти угоду?
- Бажаю! - негайно вигукнула та. — Тільки маю свої умови!
- Гей, мала! Іди їсти! — згодом покликав Лев, але дівчинка не озвалася.
Тоді старійшина, роздратовано бурчачи під ніс, відкинув убік рушник, яким витирав руки, і пішов шукати дрібну. За кілька хвилин він зрозумів, що тієї ніде немає. Лев зупинився посеред кімнати, уперши руки в боки, і окинув простір відчуженим поглядом, розмірковуючи, що йому тепер робити. Так і не прийшовши до жодного висновку, він дозволив собі відволіктися на розкидані по кімнаті листи. Піднявши один з них, він вчитався в символи, що проступали. Через кілька хвилин брови старійшини поповзли на чоло.
Щось сильно чи вкусило, чи вкололо палець, який стискав основу черепа. Ю Сі перевів погляд на череп, що стискався в руці, і, повільно опустившись навпочіпки, поклав той на пісок.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Геройський шлях уславленого лиходія (том 9-11)
خيال (فانتازيا)На чорному-чорному піку, у чорному-чорному замку жив клятий-проклятий старійшина. І був він головним лиходієм високорейтингової новели "Великий божевільний". Був до тих пір, поки одного прекрасного дня в тіло лиходія не перемістився відданий, але не...
