Геройський шлях уславленого лиходія (том 9-11)

Частина 227. Кожен крок залишає слід

Весняна мисливська резиденція імператора розташовувалась у дуже мальовничому місці. На схилі невисокої гори, вона була оточена водоспадами із заходу та густими лісами зі сходу. Струменева по схилу гірська річка впадала в озеро, що огинає у формі півмісяця головний палац, а з вікон південної тераси відкривався прекрасний вид на поля, що простягаються біля підніжжя гір.

Прибуття голови контрольного бюро спричинило невеликий переполох. Всі при дворі вже звикли до раптових появ і зникнень цієї людини, тож, мабуть, підвищений інтерес привернув білий тигреня, якого той тримав на руках.

— Голова до-контрольного бюро прибув! — оголосили за дверима з більшим заїканням, ніж зазвичай.

Імператор Рун Юсон, що стоїть на терасі, відвернувся від озера у вигляді півмісяця. Він був одягнений у розкішний мисливський одяг, пурпуровий із золотом, а до лівого передпліччя його був пристебнутий шкіряний нарукавник. Сонце ховалося за хмарами, озеро відбивало біле світло, і здалеку могло здатися, що два білі крила сяють за спиною імператора. Тут він підняв горизонтально ліву руку і на нарукавник приземлився величезний мисливський сокіл.

Ю Сі швидко пройшов павільйон і вийшов на терасу, відразу опустившись на одне коліно і схиливши голову. При цьому він продовжував притискати затихлого тигреня до грудей.

Імператор з цікавістю повернув голову на бік, намагаючись краще розглянути тварину. Сокіл теж дивився на тигреня одним оком.

— Мій імператор, — стримано привітав Ю Сі.

— Ти приніс мені звірятко?

— Ні, він... мій.

- Ого. — Імператор виявився справді здивованим. — Не часто від тебе таке почуєш. Можеш встати.

Ю Сі підвівся, а імператор підійшов ближче, з цікавістю розглядаючи маленького тигра. Тепер, коли вони стояли поруч, було зрозуміло, що старший чоловік майже на голову нижче. Однак у ньому відчувалася якась внутрішня сила, що ставить його вище за всіх.

Поблизу син неба помітив шрами на морді тигреня та перебинтовану лапу. Він підняв погляд на Ю Сі, а той сказав:

— Я смію просити Вашу Величність доглянути його під час моєї відсутності. Тигреня не підпускає до себе нікого, крім мене, тому іншим я його не довірю.