Геройський шлях уславленого лиходія (том 9-11)

Частина 265. Залучення

Земля здригнулася, вітер розніс по каньйону жахливий гуркіт, а за ним почувся крик. Слів Єр не розібрав, зате побачив фонтан піску, що злетів, і довге звивисте тіло, що промайнуло в повітрі над головою. Він не бачив точних обрисів страшилища, але не захотів би звести найближче знайомство. А потім земля остаточно пішла з-під нього, і Глибинна пітьма разом зі старійшиною Реном провалилася в місце, яке зветься «П'ять п'ядей під ступнею від самотньої зірки».

Єр постарався розрізнити обриси простору, в якому вони опинилися, але світло все ще було змішане з пилом.

З надр підземної печери почувся приглушений кашель. Єр насторожено вдивився в темряву і злегла перемістився убік від джерела світла, що ллється через дірку.

- Усі живі? — раптом почув він знайомий голос.

Піщаний пил, що все ще витає в повітрі, прорізав світло факела. Єр розглянув Шаола, що наблизився.

— Що трапилося нагорі? — спитав той, перш ніж встиг помітити старійшину Рена, що лежить на землі.

Рен лежав на боці, з його рани в грудях все ще рясно випливала кров. Єр розгублено завмер поруч, не знаючи, чому він такий дурень. Рен все ще свідомий, але його ослаблене тіло було б легко захопити. Щоправда, тоді Єр відчує біль. Може, тому він зволікає?

Декілька каменів зірвалося зверху і підкотилося до них.

— Зовні небезпечно, краще поки не висуватись, — сказав Єр.

— Треба забрати його звідси. У цьому місці все будь-якої миті може знову обвалитися.

Ер смикнувся було допомогти, але згадав, що не може просто так випростати щупальця з-під плаща. Точніше, може, але нічим добрим для оточуючих це не скінчиться.

— Допоможи мені, — поспішив Шаол.

- Я... я не можу.

Шаол підвів на нього здивований погляд. Єр під маскою демона залишався неперевершено-незворушним. Залишивши його дивну поведінку без коментарів, Шаол покликав Фаня, і незабаром вони перенесли пораненого старійшину на безпечніше місце.

Приміщення з малюнками частково було зруйноване, і лише чудова реакція Біші дозволила залишитися неушкодженими.

— Що трапилося нагорі? — спитав Му Фань, посадивши старійшину Рена біля стіни.

Обличчя того настільки втратило всі фарби, що не було ясно, якими силами його дух все ще тримається в тілі.