Геройський шлях уславленого лиходія (том 9-11)

Частина 193. Місто тигрів та щурів

Ал невпевнено зиркнув на старійшину піку Слави, не знаючи, чи йому продовжувати тримати старійшину Льова або ж опустити того й оголити меч.

- Не рухайтеся, - тихо промовив Шен, повільно вставши врівень з Алом і розглядаючи білого тигра з усмішкою. — Подивіться, який гарний. Муане, він на тебе схожий.

Уславлений мечник обурено дивився на нього. Втім, якщо об'єктивно, звір здавався таким величним, що порівняння з ним не можна було сприйняти інакше, ніж комплімент. Білий, у чорну смужку, величезний та блакитноокий. Спокійний погляд, в якому нема страху чи агресії. Тигр ще з хвилину постояв на стежці, а потім повільно, ніби роблячи людям невимовну ласку, звернув ліворуч і зник у лісі.

Ал перевів подих, що збився. Його тигри лякали ще з того випробування, коли він багато годин просидів на тонкій гілці, під якою стрибав тигр. Цей звір ні в яке порівняння не йшов з тим, звичайним тигром.

— Ми щойно бачили божество цього лісу? - припустив Шен.

Ніхто йому не відповів хоча б через те, що сперечатися з цим твердженням було складно.

Вони спускалися ще не менше півгодини, поки будиночок, який помітили здалеку, нарешті не наблизився. Заклиначі зупинилися біля кволого паркану. Муан голосно постукав і гукнув господарів, а потім, не дочекавшись відповіді, відчинив незамкнену хвіртку і першим увійшов усередину.

Єр виринув зі сну, який інакше як кошмаром і не назвеш, і зрозумів, якого хріну йому так тяжко спалося всю ніч. Лунг Рит якимось неймовірним чином примудрився уві сні зайняти перпендикулярне ліжко положення і закинути на нього обидві ноги! Ліва п'ята лежала на Єровому животі, а права майже впиралася в щоку!

Єр заволав словами, що не прийнято вимовляти в пристойному товаристві, скотився з ліжка і, схопивши подушку, почав нещадно бити свого колегу-старійшину. Той прокинувся після другого удару і, ухилившись від третього, позіхнув і нерозумно дивився на старійшину Рена.

Так як спальних місць у кімнаті виявилася обмежена кількість, вчора було ухвалено рішення, що «ув'язнені» Єр і Лунг потісняться на одній лежанці. Ер, що відключається на ходу, цього не запам'ятав.

Ю Сі в кімнаті вже не було, а Гу Фен з прямою спиною сидів за столом і, здавалося, був байдужим до зовнішнього світу.