Геройський шлях уславленого лиходія (том 9-11)

Частина 272.1. Багряний саван для наречених.

- Що тут відбувається? Це весілля чи похорон? - сказав Муан.

Кришки трун лежали віддалік. Шен підійшов ближче і заглянув до одного з них. Дівчина виглядала так, ніби лягла на денний сон. Обличчя її ніби лише мить назадвтратило фарби жвавості, а безтурботно складені на животі руки тримали свіжу квітку. Одягнена покійна була у вишукано прикрашене весільне вбрання. 

Друга труна виявилася порожньою.

- Що тут відбувається? — продовжував дивуватися Муан.

Шен припустив: 

- Посмертний шлюб?

- Але де наречений? - Запитав Ал.

Шен похитав головою. Нареченого справді бракувало, але чи слід шукати його серед мертвих? Прямо зараз аж три кандидатури стояли перед труною, а ще більше чекало на заїжджому дворі.

- Нас навіть одягли у червоне...

[Вітаємо!] - так раптово вигукнула Система, що Шен здригнувся. - [Знайдено –сюжетне завдання «Посмертне вбрання для весільної церемонії»! Прийнято сюжетне завдання «Посмертне вбрання для весільної церемонії»! Головному герою Шену нараховано100 балів! Вперед, назустріч пригодам!] — останню фразу вона вимовила з особливим ентузіазмом.

"Ти це чув?" - Запитав Шен у Муана.

"Чув що?"

Шен зітхнув. Примарний Муан чув Систему, але Муан «у тілі» втратив цю здатність, незважаючи на те, що займає його тіло. І таблички не бачить, але таблички не бачить і Шен у тілі Муана. Але Систему він продовжує чути незалежно від тіла.

У Шена виникло сильне відчуття, ніби травинкою лоскочуть десь усередині нього, а він не може зловчитися і почухати: загалом, глибоке почуття, ніби до знаходження істини всього крок, а він не в змозі його зробити.

- Ходімо звідси, поки ніхто нас тут не побачив, - сказав він і першим вийшов назад на дорогу. 

Побоювання його були марні: округи, як і раніше, здавались покинутими.

- Гадаєшь, нам є чого остерігатися? — уточнив Муан, зупинившись поряд із ним. 

- Якщо ми на когось натрапимо в такому місці, доведеться порозумітися з місцевими і наврядчи вони дозволять продовжувати вивчення села.

Шен продовжив шлях дорогою, широко махаючи рукою з відром. Муан, що спостерігав за цим, подумав, що він з порожнім відром виглядає не дуже, і спробував передати його Алу, але вирвати то з рук Шена виявилося не просто. Нарешті, той помітив за Муаном деякі дивацтва і поцікавився: