Я переселилася як мати лиходія. [ПРОДОВЖЕННЯ]

Частина 506-507

Лу Ган і Сонг Юджін повернулися нагору. Першому не терпілося розповісти Сонг Сі, що сталося.

Струни серця Сонг Сі стиснулися.

«Я теж хочу побачити його реакцію! Як тільки я повернуся, я спробую створити ситуацію».

Лу Ган подивився на Сонг Сі й запитав: «Ти ніколи не відчувала такої реакції?»

"Ні. Здається, я не дякувала Юджіну раніше. Він такий милий!"

«Тоді бажаю тобі удачі».

Сонг Сі кивнула. Вона вже сказала директору про відпустку.

Режисер Чень не мав проблем.

Зйомки Сонг Сі тривали до кінця червня.

Наближалися випускні іспити Сонг Юджіна та Лу Суо. Приблизно у цей час Су Сіна також перевели в іншу школу. Здавалося, все нормалізувалося.

Лу Ган вирішив, що настав час намотати сітку.

«Я не можу більше це тягнути. Маленькі Суо та Юджін матимуть канікули після іспитів. Вони точно захочуть побачити Сонг Сі».

Лу Ган сів у кабінет і знову дістав свій короткий ніж. Лезо вже відчуло смак крові, і незабаром це повториться.

Звичайно, Лу Ган знав, що вбивати людей заборонено законом. Однак ненависть у його серці не могла бути вирішена, просто відправивши Ці Юйчуаня у в'язницю. Якби міг, живцем здер би з нього шкіру.

'Який сором. Я можу лише пролити трохи крові».

Лу Ган відкинувся на спинку стільця.

«День, якого я так чекав, нарешті настав».

У корпорації Лу відбулася чергова зустріч. Кожен звітував би про свою останню роботу та обговорював наступні кроки. Коли вони увійшли до зали засідань, їх зустріло несподіване видовище.

Лу Ган сидів прямо посередині. Чорний костюм, який він носив, надавав йому гідного вигляду.

«Лу Ган? Що ти тут робиш?"

Лу Ган засміявся. Його голос був трохи хрипким.

«Хіба мені заборонено бути тут?»

«Я мав на увазі не це. Просто ми з вами давно не бачилися. Ха-ха-ха».

Губи Лу Гана викривилися.

«Не хвилюйся. У майбутньому ти будеш бачити мене частіше».