Я переселилася як мати лиходія. [ПРОДОВЖЕННЯ]

Частина 462-463

Пан Сяохуей міцно обійняла Сонг Пейхан. Вона плакала і говорила: «У всьому я винна! Я зробила це!"

Сонг Пейхан також не могла не заплакати.

«Все, чого я хотіла, — це любов мого батька. Як все так обернулося?»

Сонг Пейхан знала, що не зможе обдурити поліцію. Більш того, вони її врятували.

«Моя мати не брала участі. Вона нічого не знала».

Сонг Пейхан не планувала втручати свою матір. Незабаром після цього її заарештували.

Коли Сонг Сі розповіла Лу Гану про те, що трапилося, він не повірив.

«Я вражений дурістю Сонг Пейхан».

Сонг Сі вийшла в Інтернет, щоб дізнатися, яке покарання отримає Сонг Пейхан. Під час пошуку вона сказала: «Робити таке для цього батька-придурка не варто! Сподіваюся, вона переверне новий аркуш. До речі, у маленьких Суо та Юджіна скоро будуть проміжні іспити, чи не так?»

"Так. Минуло два місяці, як вони повернулися до школи».

«Маленькому Суо доведеться багато працювати, якщо він також хоче, щоб його сертифікат вивісили на Стіні Пошани».

Лу Ган подумав: «Це буде важко. Останній раз він отримав восьме місце завдяки щасливому випадку. Хто знає, яку позицію він отримає цього разу».

***

Сонг Хе виписали. Він почувався краще після того, як почув, що Сонг Пейхан заарештували.

Що стосується Пан Сяохуей, то на її обличчі був вбивчий вираз.

У цей момент Сонг Хе вже нудило від Пан Сяохуей. Він вказав на неї і сердито сказав: «Я хочу з тобою розлучитися!»

"Як бажаєш!"

Пан Сяохуей була готова ризикнути всім. Тепер їй було нічого втрачати.

«Сонг Хе, якщо ти зі мною розлучишся, я всім розкажу про наш роман! Навіть транслюватиму по ТБ та інтернету! Мене більше не хвилює моя репутація! Що з тобою? Ти ще маєш сором?»

Гнів Сонг Хе продовжував зростати. Його пальці тремтіли.

«Ти норовлива!»

Пан Сяохуей посміхнулася. - "І що? Це ти винен, що Пейхан там опинилася! Не думай, що вийдеш без поразок!»

Сонг Хе скрипнув зубами. - "Загубитись!"

Пан Сяохуей засміялася. - "Навіщо мені? Я все ще чекаю доньку додому!».