Я переселилася як мати лиходія. [ПРОДОВЖЕННЯ]

Частина 539-540

«Немає часу. Я збираюся провести ще одну дискусію з моїми дядьками. За два дні проведемо засідання ради, щоб переобрати голову. Коли звинувачення будуть підтверджені, буде вже пізно. Компанія не може дозволити собі зазнати таких величезних збитків».

Лу Ган не мав наміру давати другий шанс Лу Хунйону. Останній мав піти у відставку!

Лу Хунйон безсоромно запитав: «Ти дійсно хочеш, щоб мене посадили?»

Лу Ган був спантеличений.

«Ти повинен поставити це питання своєму позашлюбному синові. Це він тебе звинуватив».

Лу Ган продовжив: «Ви більше не розмовляєте один з одним? Що сталося? Я думав, що він піклується про тебе найбільше. Він жадав батьківської любові, чи не так?»

«Лу Ган!»

Лу Хунйон був розлючений. Якби поруч був стіл, він би його перевернув.

Лу Ган не зважав на почуття Лу Хунйона.

«На твоїм місці я б негайно пішов у відставку. Більшість людей ще не знають правди. Вони просто подумають, що ти пішов у відставку через погане здоров'я. Чесно кажучи, мені байдужа твоя репутація. Однак не смій заплямувати спадщину мого брата!»

Лу Хунйон намагався придушити свій гнів. Усе своє життя він був сильним і гордим. На жаль, ближче до кінця він спричинив величезний безлад.

«У всьому винен Ці Юйчуань!»

Навіть у цей момент Лу Хунйон хотів зберегти свою гордість. Він добре знав, що тепер йому може допомогти лише Лу Ган. Тому йому довелося стриматися і схилити до нього голову.

Лу Ган залишився байдужим.

«Добре. Здається, ти не безнадійно дурний. Оголоси, що ти хочеш піти у відставку, і запропонуй мене на заміну. Я впораюся з рештою».

Лу Хунйон подивився на Лу Гана і нерішуче запитав: «Ти робиш це тому, що все ще дбаєш про мене?»

Лу Ган засміявся. - «Припини мріяти. Чи мої попередні слова недостатньо зрозумілі?»

«Я люблю твого брата. Я також дбаю про тебе, Лу Суо, твою матір...»

"Я розумію." - Лу Ган безтурботно кивнув.

Лу Хунйон почувався незручно, тому що Лу Ган навіть не потрудився спростувати.

«Він залишився мій єдиний син, але в цей момент ми як чужі люди».

Лу Хунйон дуже пошкодував про свій вчинок.