Я не мав бути поруч. Не мав засинати. Її амнезія ще більше все ускладнила, бо на мить мені здалося, що мені випав шанс все виправити. Я хотів їй розповісти, хотів все пояснити, але кожен раз згадував її пустий погляд і запах крові. Рано чи пізно вона сама все згадає і ненависть повністю полонить її. Стільки разів я намагався піти, намагався позбавити її своєї токсичної присутності, але знову і знову я здавався і повертався в самий початок. Ще один день, ще тиждень, місяць... До біса! Мені завжди було мало! Я був одержимий своїми бажаннями, що навіть створив ілюзію повного контролю над ситуацією. Ілюзію її постійної присутності в моєму житті. Псих. Трясця, я бісів псих! Моя рука зі всієї сили вдаряється об тверду білосніжну стіну лікарні. Один день. Лишався один день і все мало закінчитись, як я планував, але доля вирішила внести свої корективи. Я не заслуговував ані хвилини її уваги, та з нашого знайомства пройшло майже пів року. Це був кращий час мого нікчемного життя.
Поки я чекав містера Фінчера, я набирався мужності, щоб подзвонити Ною і сказати, що я накоїв. Не знаю, чи можливо описати наскільки сильно я себе ненавиджу за все лайно, що скоїв, та я б не був проти, якби хтось гарненько відлупцював мене. Старший Девіс обіцяв зробити це, якщо я ображу Емі. Образив? Ні, чорт забирай, я розбив її вщент! Приклавши телефон до вуха, я майже одразу почув його стурбований голос:
– Джонс? Чого б це ти дзвонив мені зрання?
– Твоя сестра зараз в першій міській лікарні у реанімаційному відділені, але з нею все добре і...
– Що в біса сталося?! – Істерично перебиває він.
– Невеличке ДТП на переході... – бурмочу я. – Послухай, я скину тобі адресу, приїжджай якнайшвидше. Їй потрібна твоя підтримка.
– А ти хіба не поруч з нею? – Підозріло питає він.
– Ні, мені краще бути якомога далі. – я перевожу дихання. – Я зробив це, Ною. Я зробив Емі боляче.
Я завершую розмову, коли бачу лікаря Емі. Він швидко пояснив особливості її стану і просив надати їй спокій. Що ж, саме це я і збираюсь, нарешті, зробити. Можливо, якщо мене не буде поруч, вона ніколи і не згадає той жахливий вечір. Я б хотів цього. Тоді їй не буде боляче, а мою різку відсутність вона вже не раз переживала, тож це був би найкращий варіант. Шкода, що амнезія не забрала в неї всі спогади про мене, тоді б її бажання здійснилося. Вона б забула мене, наче ніколи й не було.
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Той самий момент
RomanceЕмілія - дівчина, яка прагне ідеалу у всьому. Вона схиблена на порядку у своїй шафі, кімнаті, у стосунках та голові. Але чи завжди це прагнення робить людину щасливою? Її ідеальний світ повільно руйнується, коли коханий веде себе вкрай дивно, а ї...
