Десятки вогнів довкола. Вони сяяли, зігрівали, зачаровували, наче зірки. Старий занедбаний басейн для плавання став таким затишним місцем, нехай і всього на одну ніч. У роті у досі лишився присмак чорничного тортика, а одежа і досі просочена його запахом. Ми так багато говорили, що й не помітили як минула ніч. Напрочуд легко розмова набувала різних емоцій і кочувала від однієї теми до іншої. Поки більшість спали, двоє зломлені долею людей намагалися дізнатися одне про одного якомога більше, так, начебто в них була лише одна єдина ніч.
Сонце так безжалісно засліплювало очі. Я розвернулася спиною до вікна та взяла телефон. Кілька смс від Джині, де вона вимагає негайних подробиць. Я спала до обіду, але і досі не відчуваю себе добре. Слабкість настільки сильна, що я геть руку не можу підняти. Пишу смс Адаму: "Твоя відсутність зовсім не тішить мене, чому ти не поряд?". Через кілька хвилин від відповів: "Вибач, хвостик, я забув попередити тебе, що сьогодні я працюю до пізнього вечора".
О ні, ну нащо я розповіла йому про це дурне прізвисько! Я одразу відповідаю: "Не називай мене "хвостик", це зовсім не мило, Джонс" і додаю: "Я чекаю тебе, навіть посеред ночі. В тебе чималий досвід приходити, коли я сплю, еге ж?"
З дурною усмішкою я тримала телефон і чекала повідомлення, але він не відповів.
– Він на роботі, Емілія, залиш його в спокої, – бурчу я сама до себе і нарешті встаю з ліжка.
Кімната потребує генерального прибирання після вчорашніх посиденьок, але на разі не маю жодного бажання робити це. На тумбі помічаю маленький білий клаптик бумаги, я з цікавістю перевертаю його і бачу сплячу себе з милими сонячними малюнками на щоці. Нижче підпис "Ти така гарна, Емі". Я вмить почервоніла і сховала лице під долонею, розглядаючи світлину.
Ми з Адамом... Невже ми разом? Мені здається, що я весь цей час звикала до наших дивних стосунків, а тепер все вмить стало так... Просто. Більше не потрібно гадати, що від почуває до мене, чи взаємне це почуття. Ми безперечно подобаємося одне одному. Цього поки що достатньо. Можливо, з плином часу, цей таємничий хлопець відкриється мені. Можливо, згодом, Адам припинить боятися свого минулого і нарешті буде жити тут і зараз. Якби мені хотілося стати для нього тою дівчиною, про яку він говорив тієї ночі.
Від думок у мене сильніше боліла голова, я приклеїла картинку до інших. Фотокомпозиція стає більш об'ємною: стільки різних емоцій і спогадів. Я дивлюся на світлину з нашим поцілунком і щасливими посмішками. Не пам'ятаю себе такою щасливою як тоді. Я так хочу торкнутися його тіла, малювати пальцями на його грудях невидимі доріжки до його серця, цілувати чутливі місця і відчувати як він легенько здригається і покривається сирітками.
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Той самий момент
RomansaЕмілія - дівчина, яка прагне ідеалу у всьому. Вона схиблена на порядку у своїй шафі, кімнаті, у стосунках та голові. Але чи завжди це прагнення робить людину щасливою? Її ідеальний світ повільно руйнується, коли коханий веде себе вкрай дивно, а ї...
