Гучний обурений голос долинав з кухні. Я не одразу зрозуміла, що цей голос мого брата. Я вскочила з ліжка і тихенько прокралась до дверей, щоб почути про що взагалі розмова, але все було марно: Ной говорив занадто швидко і нерозбірливо. На годиннику була четверта ранку і я гадки не мала, що так сильно могло спантеличити брата. Щойно він замовк, я обережно відчинила дверцята і завмерла. Ной сидів на підлозі, прикриваючи вологе лице руками.
– Що сталося? – Насторожено питаю я, сідаючи поряд з ним.
– Я маю лишитися в тебе ще на кілька днів, ти не проти? – хрипить він.
– Так, авжеж Ной, я буду рада, але що з тобою? Твій стан мене трохи лякає.
– Моя неймовірна дівчина... – ледь мовить він,– Сара, вона померла цієї ночі.
Від почутого все моє тіло покрилось мурахами. Голос брата тремтів як і все тіло. Було видно як він намагався заспокоїтися, як стискав щосили руки. Ной завжди зберігав спокій навіть у самі емоційні моменти. Він намагався бути сильним, та щойно з його уст вирвалося ім'я загиблої дівчини, зажмурені очі пропустили через себе гіркі сльози, а голова повалилася на мої коліна. Вперше я бачила його в такому стані: коли він буквально захлинався в солоній рідині і не міг зупинитися. Я не знала, що робити і які слова зможуть хоч якось підтримати його, все що я робила – гладила його по голові і тихо повторювала, що все буде добре. Навіть й уявити важко, через що йому доводиться проходити. Мій сильний, мужній братик лежав розбитий вщент на підлозі. Мені було боляче бачити його таким, але я намагалася бути сильною за нас обох. З плином часу Ной заснув і це стало для мене не аби якою проблемою, адже все моє тіло поступово німіло, а спина потребувала зміни положення. Я дотягнулася до телефона брата та почала шукати бодай якесь знайоме ім'я в контактах. Добре, що в нас з'явився спільний знайомий.
– Привіт, Кай, це Емі, вибач що дзвоню у таку рань...
– Емі... Щось сталось? – хрипло перебиває він.
– Так, дещо погане і мені потрібна твоя допомога. Я скину адресу смс, прошу, приїжджай якнайшвидше.
Він погодився і поклав слухавку. Мені здалося, що він геть і з ліжка не встане і продовжить спати, але буквально через хвилин двадцять я почула стукіт в двері.
– Ем, ти де? Я захожу, – невпевнено мовив він. – Емі?
– Дякувати Богу, що ти все ж таки приїхав, – з полегшенням бурмочу я.
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Той самий момент
RomanceЕмілія - дівчина, яка прагне ідеалу у всьому. Вона схиблена на порядку у своїй шафі, кімнаті, у стосунках та голові. Але чи завжди це прагнення робить людину щасливою? Її ідеальний світ повільно руйнується, коли коханий веде себе вкрай дивно, а ї...
