– Облиш, – починає він, – це твій радісний голос я чув учора. Вибач, що спросоння не впізнав його одразу, але я тут, щоб усе виправити, просто відчини ці бісові двері. Прошу тебе, Емі.
Він намагався говорити швидко, але його язик трохи заплітався і сповільнював вимову кожного слова.
– Очманіти, ти ще й до того п'яний, – іронічно відмічаю я.
– Я чимало блукав, поки знайшов тебе, а на вулиці до чортів холодно, – відказує він, – алкоголь – це єдине, що могло хоч трохи мене зігріті.
Його виправдання не були вагомими, але врешті решт я могла дещо зробити, аби він скоріше залишив мене в спокої. Я знову відчинила двері та байдуже промовила наступне:
– Я викличу тобі таксі. Можеш почекати в кімнаті, поки за тобою приїдуть.
Звільняю прохід і поглядом запрошую увійти його, помічаючи знайому самовдоволену усмішку на його обличчі.
У кімнаті він швидко оглянувся та мовчки жбухнувся у крісло, наче важкий мішок. Я пішла на кухню, щоб прийти до тями і випити води. Невже цьому є якесь пояснення? Стільки часу пройшло з нашого невдалого прощання, стільки часу я намагалась забути Джонса, як він забув мене. Але варто було побачити його, як все знову перевернулося всередині. Я не здатна контролювати себе, коли він поруч. Ніколи не буду здатна, адже цей погляд і посмішка...
– До біса, – бурмочу я і дістаю телефон.
Перш ніж викликати водія, я мала дізнатися адресу у Джонса, але Адам вже міцно спав і не реагував на мій голос. Я кинула телефон на ліжко і згодом лягла поруч. Нема жодного бажання витрачати сили на те, щоб запихати сплячого Джонса в машину, тому я змирилась з його тимчасовою присутністю і продовжила читати книгу, допоки не заснула.
Легке лоскотання щоки, змусило неохоче розплющити очі.
– Здається, тепер моя черга будити тебе самого ранку.
Щойно я побачила Адама перед собою я скочила і відсунулась від нього.
– Що ти в біса тут робиш?! – Верещу я.
– Ти вчора ввечері запросила мене, забула? – Спокійно відказує він.
– Знущаєшся? – обурено питаю я. – Чому ти все ще тут?
– Сніданок, – всміхаючись, він шуршить паперовим пакетом в мене над головою, – я просто хотів пригостити тебе, друзі іноді так роблять, пам'ятаєш?
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Той самий момент
RomanceЕмілія - дівчина, яка прагне ідеалу у всьому. Вона схиблена на порядку у своїй шафі, кімнаті, у стосунках та голові. Але чи завжди це прагнення робить людину щасливою? Її ідеальний світ повільно руйнується, коли коханий веде себе вкрай дивно, а ї...
