Той самий момент

Глава 16

Вечір був прохолодний до мурах. Не знаю, чому мені було так холодно: чи то від осіннього вітру чи від того байдужого Адамового погляду, яким він нагородив мене на останок. Коли він ховає свої емоції за цим поглядом, неможливо зрозуміти, про що він думає насправді. З кожним днем наші відносини плутаються у безліч вузлів, які неможливо розірвати. Чим більше я дізнаюсь про нього, чую його сміх, торкаюсь тіла, дивлюсь у очі, тим важче мені звикнутися з думкою про його зникнення з мого життя.

Піднімаюся по сходах та тисну на дзвоник. Через хвилину двері відчинила змучена і виснажена Джині. Я ледь впізнала в цій дівчині свою подругу.

– Виглядаєш жахливо, – не стримуюсь я.

– Я би всміхнулась, але і на це сил не лишилось, – тихо відказує вона і впускає до себе.

Я прямую на кухню, де ми вже не раз проводили разом вечір, дістаю бокали і наливаю потрохи вина, яке придбала по дорозі.

– Я дзвонила брату, але він не відповідає. В кінці місяця він, зазвичай, завантажений роботою, тож...

– Певно, мені знадобиться кредит, – бурмоче вона і, взявши пляшку, наповнює до країв свій келих та випиває.

– Ми щось придумаємо, – я обіймаю її за плечі і випиваю декілька ковтків солодкого напою. – Хочеш я замовлю піцу на вечерю?

– Це було б чудово, – з легкою посмішкою відказує вона.

Після замовлення я увімкнула улюблену пісню подруги та, випивши ще декілька келихів, ми почали підспівувати і танцювати. Емоційне розвантаження було необхідне для нас обох. Коли пролунав дзвінок, я схопилася та побігла відчинити двері, аби по скоріше розпочати вечерю. Але, відчинивши двері, я була дуже здивована:

– Джин, здається, це до тебе, – гукаю я з приголомшливим виразом обличчя.

– Кого там принесло? – каже вона, підходячи ближче.

– Джин Грейсон? – суворо перепитує вдруге дорослий чоловік з кумедними вусами.

– Так, це я. Чим можу допомогти? – підозріло відказує подруга за моїми плечима.

– Кур'єрська доставка, куди ми можемо занести телевізор?

– Що? – одночасно перепитали ми. – Я не замовляла ніякого телевізору, певно це якась помилка.

– Замовлення вже оплачено, – байдуже мовить він, смикаючи вусами. – Ми трохи поспішаємо.