Глава 31

50 7 0
                                    

Вона була так близько: чутлива і вразлива. Здавалось, що я ладен зробити те, що хотів. Я ледь не втратив контроль над собою. Якби вона тільки знала, як важко бути поруч з нею і дотримуватися цих, до біса прозорих, меж. Але я мушу. Допоки не владнаю своє пропаще життя.

Я б вже мав їхати туди, де мене чекають, але не можу не спробувати допомогти брату Емі. Те, що з ним сталося... Я розумію, через що він проходить. Купивши сухий одяг і кілька кексів для Грейсон, я стояв біля дверей її квартири. Вона не змусила мене довго чекати і різко відчинила двері, задівши моє плече.

– Джонс? Ти мабуть сплутав адресу, – шепотом буркає Джин.

– О ні, цю адресу я точно запам'ятав, – широко всміхаюсь я, згадавши, як довго її вишукували для мене. – Я приніс тобі кекси, тож ти можеш випити чаю, поки я проведу бесіду з Девісом старшим.

Я не чекав відповіді і переступив поріг.

– Я бачу ти зовсім з глузду з'їхав, – грізно констатує подруга Емі.

– Прояви хоч трохи поваги для людини, яка врятувала тебе від боргу. – Я справді не планував відкривати наш з Емі секрет, але це вперте дівчисько не лишило мені вибору.

Аби здогадатися, що я мав на увазі Джині знадобилося набагато менше часу ніж я думав. Її великі очі стали ще більшими. Вона в приголомшенні зробила кілька кроків назад, дозволяючи мені увійти.

– Якщо це жарт – то зовсім не смішний, Джонс, – буркає вона, очікуючи пояснень.

– Думаю, Емі все тобі пояснить, а поки мені потрібно знайти Ноя.

Ці новини шокували її достатньо аби вона надалі не заважала мені. Почувши невдоволений голос з кімнати навпроти, я рішуче зайшов туди, привертаючи увагу апатичного хлопця.

– Якого біса? – злісно буркає він. – Хто б ти не був, залиш мене у спокою.

Вигляд у нього дійсно був кепський: темні синці, бліда шкіра, брудна футболка. Ной сидів на краю ліжка не відводячи погляд від тупої програми, наче одержимий. Я скривився.

– Я Адам. Твоя сестра не жалілась на мене? – Я розраховував, що він накинеться на мене, почувши моє ім'я, але здається, Емі геть не казала йому про мене. Не знаю, чи варто радіти цьому. – Я той покидьок, що зробив їй лячно. Ну знаєш, спочатку зацікавив її, втерся в довіру, а потім раптово зник, тож... Я продинамив її.

Той самий моментМесто, где живут истории. Откройте их для себя