Світло. Сонячне світло змусило мене прокинутись. Голова гуділа як величезний вулик. Пригадавши вчорашній вечір, я трохи скривилась. Добре, що мене не знудило при всіх. Обіймаю подушку та насолоджуюсь теплою постіллю. Обожнюю бути вдома. Ще трішки поніжившись, вирішую зробити кави, аби прояснити свій розум. Я встала і лиш тепер зрозуміла, що спала у вчорашньому худі. Пригадую, як Адам підхопив мене і це все. Отже, він мене вклав у ліжко. Обернувшись до вікна, моє дихання на мить зупинилось і я відступила назад. Дідько, Джонс так тихо спав на кріслі, що я була впевнена у самотності. На вигляд він був дуже втомлений, приглянувшись, помітила навушники у його вухах звідки тихо грала музика. Я тихо вийшла з кімнати, прийняла теплий душ та зробила дві міцних кави.
Підійшовши до Адама, я обережно витягнула з вуха навушник. Він ніяк не відреагував, тож я обережно сіла на перило біля стіни та дозволила собі ще трішки роздивитися його густі вії, легку щетину та волосся, яке прикривало лоба.
– Аго-о-ов, – тихо шепчу я, – Джонс, вже час прокидатися, кава стигне.
Він здригнувся і перелякано почав оглядатися.
– Дідько, я намагався не спати, – буркає він. – Як ти себе почуваєш?
– Все у нормі, дякую, що був поруч.
Він дістає з карману куртки маленький аптечний пакетик:
– Це тобі, я боявся, що рано тобі буде погано, тож...
– Дуже мило з твоєї сторони, – широко посміхаюсь я і кладу пакет на столик. – Вчора Ітан багато чого казав, після того як дмухнув тим гидотним димом на мене, мені було важко щось зрозуміти, але, здається, він кілька разів згадував Нору...
– Так, – різко відказує він, нервово ковзаючи на кріслі, – Нора це моя бізнес-партнерка, ми зустрічаємось, щоб обговорити цілі і стратегії. Вілсон просто перебрав зайвого і ніс повну маячню, не бери до уваги.
– Добре, – розгублено погоджуюсь я та простягаю йому каву. – Тож ти проводиш багато часу за роботою з нею?
– Не більше ніж на іншій принизливій роботі, на якій я працюю, щоб звільнитися від батькового контролю.
– Невже влаштувався по спеціальності? – Адам важко видихнув, та опустив очі. Я зрозуміла, що це питання присоромило його.
– В мене не має жодної спеціальності, Девіс. Я школу-то ледь закінчив, а про вступ навіть і не задумувався: не бачив сенсу. Твої батьки дуже засмутяться, коли дізнаються, що ти спілкуєшся з хлопцем без освіти.
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Той самий момент
RomansЕмілія - дівчина, яка прагне ідеалу у всьому. Вона схиблена на порядку у своїй шафі, кімнаті, у стосунках та голові. Але чи завжди це прагнення робить людину щасливою? Її ідеальний світ повільно руйнується, коли коханий веде себе вкрай дивно, а ї...
