Той самий момент

Глава 6

З першим променем світла у кімнаті я відкрила очі. Зараз приблизно пів на п'яту. Я почувалася втомленою і розбитою, та заснути мені не вдалося. В голові виникають багато думок про Мета та вчорашній день. Я би з радістю зупинила цей нескінченний аналіз кожного слова та дії, але це було неможливо. В такі моменти я заздрю тваринам, адже вони ніколи не відчували подібного безладу у голові. Неохоче беру телефон та пишу Мету: «Доброго ранку, як прокинешся, подзвони мені. Надіюсь ти добре спав». Гул у голові ставав гучнішим, тому я не витримала і встала з ліжка. Треба себе чимось зайняти, тоді думки стануть ледь помітними. Я увімкнула музику та почала прибирати. Так, я влаштувала прибирання під Imagine Dragons о п'ятій ранку, мені шкода моїх сусідів. Закінчила я швидше, ніж очікувалось, тому встигла приготувати сніданок, прийняти прохолодний і навіть лишився час на читання. Не дивлячись на грубу манеру, ця книга дуже чуттєва. Сторінки вже пошарпані та розмальовані різними маркерами. Здається, що декілька глав я взагалі знаю напам'ять. Мет каже, що я одержима цим романом і, певно, він має рацію.

Дивлячись на себе в дзеркало, я не вагаючись, роблю ту саму зачіску, що і вчора. Розбещена леді намагалась охарактеризувати її як неохайність, але мені випущені прядки дуже подобаються, єдина проблема – шапочка. Джині вже не раз казала мені зняти її, бо крім мене її ніхто не вдягає (якщо мова де йдеться про виконання якихось маніпуляцій та операцій). Завдяки ранньому підйому я, не поспішаючи, виходжу з квартири та йду на зупинку.

На роботі я була вже за півгодини до початку. Тихенько йду по коридору, щоб не розбудити пацієнтів, але помічаю мерехтіння та звуки телевізора з сьомої палати. Невже містер Джонс вже не спить? Щось мало мені віриться. Крадучись, відчиняю двері та захожу в його апартаменти. Через замкнуті жалюзі у палаті наче темна ніч і лише світло від екрану дає можливість щось побачить. Наближаючись до ліжка, мій погляд зупинився на обличчі Адама, яке немовби спостерігає за кожним моїм рухом, тільки із заплющеними очима. Повністю розслаблені чорні брови та пухлі вуста робили його в рази милішим, лише легка щетина придавала йому трохи брутальності. На бороді і вилицях я розгледіла декілька шрамів, а над лівою бровою ще зовсім свіжа рожева подряпина. Я майже доторкнулася до його лобу, щоб звільнити його від волосся та схаменулась і забрала руку. Що на мене найшло? Певно мені потрібно випити кави, щоб нарешті прокинутись. Помітивши пульт у руці я обережно намагаюсь його забрати.