Той самий момент

Глава 4

Зміна проходить тихо та спокійно. Коли я приходила до Адама, він майже не говорив до мене. Спочатку я чекала, поки мене викличе Лінда або ще хтось, щоб повідомити мене про звільнення, та час минав і я вирішила, що на цей раз все обійшлося. За декілька хвилин до кінця роботи я навідалась до Кері, щоб ще трішки послухати його розповідей.

– Ось так я і вилетів з університету, – завершує він. – Та я не жалкую. Ніколи не треба жалкувати про те, що сталося, навіть якщо здається, що ти втратив свій шлях. Це того не варте, розумієш? Коли стіни рушаться стає краще видно, що ховається за ними.

Я кивнула у відповідь. Уявляю, яким розбишакою був цей старий у юності: справжній бунтар та серцеїд. Той, хто замість утверджених правил нав'язує свої. Скажу чесно, таких людей я завжди намагалась уникнути, адже моє життя переповнене правилами, яких я дотримуюсь.

Попрощалася з Кері та швиденько переодягнулася. Виходячи з лікарні, пишу подрузі, що я нікого сьогодні не вбила. Старина змусив мене трохи затриматися, тому до автобусу я вимушена бігти, поки двері ще не зачинилися. Займаю місце майже позаду, вмикаю альбом imagine dragons в навушниках та спостерігаю за кумедним рудим котиком а руках у жінки напроти. Здається, його звали Персик і йому сподобалося, як чесала його за вушком. Що ж, зовсім не погане завершення першого робочого дня, не рахуючи пацієнта з сьомої палати та новини Купер. Адам-адАм, певно, добре розуміє як все влаштовано в сучасному світі, саме тому він і цікавився, як така юна дівчина опинилася в престижній лікарні. На щастя, ми з ним по різні сторони берегу. А це безглузде запрошення на побачення? Невже, він дійсно думав, що я погоджусь? Я не розумію, що коїться в його голові, та точно можу сказати, що цей хлопець позбавлений мінімального почуття такту. Все, що він робить, заради веселощів. Як би мені хотілося, щоб він скоріше залишив свою палату.

Захожу до квартири та відчуваю легку втому. Швиденько стягую взуття та перевдягаюсь в розтягнуті светр та шорти. Подумки дякую собі за вчорашню приготовлену пасту та ставлю її у мікрохвильову піч. Помітивши пропущений від Джині, набираю її номер і починаю трапезу.

– Привіт, Емі, я чую, як ти чавкаєш, – сміється вона в слухавку, поки я пережовую їжу.

– А я чую твій сонний хриплий голос, – парирую я.

– Я лише прокинулась, – солодко позіхає вона. – Як тобі хлопець з сьомої?

– Лінда вирішила прикріпити мене до нього, а я ледь витримую його присутність.

– Прикріпити тебе? – вона була так здивована, що від хриплості не лишилось і сліду. – Ти справила гарне враження під час стажування, рахуй що це комплімент. А чим тобі так надокучив Джонс?

– Він знає, що йому все дозволено, тому робить, що заманеться. Не здивуюсь, якщо через нього хтось вмер в тій аварії, а його відмазали. – Одна лиш думка про це, викликає ще більшу ненависть до нього.

– Здається, я забула розказати тобі дещо, – винувато щебече подруга. – Лише через нього таки ніхто і не вмер.

– В сенсі? – єдине, що вимовляю я з набитим ротом.

– Як мені розказали санітари зі скорої, то він був позаду машини, коли вантажівка, яка їхала назустріч втратила управління. Адам Джонс прискорився та обігнав той легковик та заслонив собою. Він врятував двох пасажирів, а сам попав під удар. Пощастило ж йому відбутися такими травмами, а от від його крутої тачки майже нічого не лишилося.

Не можу повірити в почуте. Здавалося, що ця історія про когось іншого, але ж Джин конкретно назвала його ім'я. Невже цей хлопець здатен на таке? Просто так без всякої вигоди?

– Емілія, ти ще тут? – голос подруги вириває мене з думок.

– Так, звісно, просто я шокована, – ледь промовляю я та помічаю, що вронила виделку на підлогу.

– Таки в ньому щось є, – весело мовить вона.

– Можливо, – коротко відповідаю я. – Вибач, Джин-Джин, я трохи втомилась, спишемось пізніше.

Вона побажала мені солодких снів та вимкнулась. Апетит чомусь зник, тому я одразу пішла у ванну. Стоячи під теплим струменем води, я намагалася вперше за цей день розслабитися та відпустити думки, та одне питання не давало мені спокою. Про що він, чорт забирай, думав, коли робив цей маневр? Відповідь мені зможе дати тільки він, та чи варто мені цікавитись? Як взагалі я тепер я маю з ним поводитися? Велика кількість питань повністю знесилюють мене. Я була впевнена, що цей хлопець ні про кого не думає, окрім себе, але я помилилась. Ненависть до нього поступово зникала та чи добре це?