Той самий момент

Глава 21

Крізь міцний сон я чую надокучливу вібрацію і навпомацки шукаю телефон.

– Алло?

– Я сумую за тобою, подзвони мені, добре? – Чується хриплий голос.

– Що? Я не розумію...

– Просто подзвони мені, Емі.

Перехопивши дихання, я відкриваю очі та усвідомлюю, що ніякої розмови не було. Цей сон сниться мені вже кілька днів поспіль після того листа. Я дзвонила йому декілька разів, та знову чула лише нестерпний автовідповідач. Кожна спроба забути все, що нас пов'язувало закінчувалась перечитуванням кривеньких літер і нестерпний болем всередині. Я весь час була зациклена на власних почуттях і навіть уявити не могла, що всередині холодного хлопця може бути стільки тепла. Шкода, що він не зміг бути зі мною таким щирим, як з клаптиком паперу.

Як зазвичай, сідаю в автобус та їду в лікарню. Сьогодні не аби як прохолодно, довелося навіть натягнути шапку. Всю дорогу я помічала погляд одного хлопця, що сидів навпроти мене і мене це трішки бентежило. На щастя, він так і не заговорив до мене, тому я припускаю, що він сплутав мене з кимось. Але коли я вийшла на своїй зупинці, помітила його швидку ходу позаду мене. Наче перелякана, я обернулась та пробурмотіла:

– Чого тобі від мене треба?

Хлопець з легкою посмішкою повільно заговорив:

– Хей, заспокойся, я не мав на меті нічого поганого. З твого карману випало, – він протягує мені мої заплутані навушники, – тому я вийшов на зупинку раніше – щоб повернути тобі це. Вибач, я не хотів тебе лякати.

Мені вмить стало ніяково, що я подумала про цього юнака не дуже хороші речі.

– Це дуже мило з твоєї сторони, дякую, – відаю йому, посміхаючись.

– Радий допомогти, ще побачимось, – підморгує він і забігає в наступний автобус.

Навряд, ми ще зустрінемось, та я його точно запам'ятала: коротке пофарбоване біле волосся, кільце в носі, яскравий зелений світшот і шкіряна косуха.

Отримаю короткі вказівки від Джинні і приймаю в неї зміну. Я наважувалася розказати їй про той лист вже декілька разів, але щоразу, як я хотіла заговорити – ком у горлі зупиняв мене. Я навіть не знаю, що це все означає для мене, то як я можу пояснити це комусь іншому? Що я можу відчувати до цього хлопця, якого знаю менше місяця? Джонс затьмарив мої думки і продовжує робити це, що не на жарт мене дратує. Я намагаюся знайти сенс в його зникненні, але все зводиться до того, що він просто не отримав бажаного і закінчив постанову. Якщо в його почуттях і було щось справжнє, він точно не бажав за них боротися. Саме це варто зробити і мені – припинити шукати виправдання і позбутися думок про нього.