Знову шоста ранку і я беру телефон перш ніж задзвенить будильник. Згадую, що не написала Мету перед сном. Добре, що його хвилювання вмістилося в дві смс: «Ти, напевно, так зморилася, що забула мені побажати гарних сновидінь» і «У мене також був важкий день, тому лягаю спати». Треба обов'язково подзвонити йому при нагоді. Мет Талон дуже спокійний, тому за сварки у відносинах відповідаю я. Іноді, його спокій мене дуже бісить, але зараз я рада, що він зрозумів все правильно. Залишається ще кілька хвилин, щоб полежати і в думках знов лунає ім'я пацієнта з сьомої. Можливо, мені треба вибачитись за зневажливе ставлення до нього? Ні, я не буду вибачатися за те, що він сам і спровокував. Навіть, якщо Джин розповіла мені самого початку цю історію я би поводила себе так само. Як взагалі людина з таким характером може зробити щось таке самовідважне? І досі у голові не вкладається.
Сьогодні, я не вагаючись, вдягаю толстовку та джинси, вмиваюсь, снідаю та виходжу. На вулиці прохолодніше ніж учора, я накидаю капюшон та сідаю в автобус. Похмуре небо попередньо налаштовує на важкий день і я ділюсь своїми думками в повідомленні Мету. Крокуючи до ліфту, я вітаюсь з деякими медсестрами та купую каву. Переодягнувшись в роздягальні, йду на гучний голос та опиняюсь в четвертій палаті. До старини навідалася його сім'я і я також вітаюсь з ними та переглядаю призначення. Його дружина та діти дуже трепетно ставляться до нього і, звісно, Кері не може це не прокоментувати:
– Якщо я впаду, то не розіб'юся. Я не такий крихкий як кришталь, дорогенькі.
– Звісно, тріск скла ми не почуємо, а ось хрускіт кісток цілком можемо, – парирує його дружина та всі починають сміятися.
Я прошу його випити пігулки та швиденько виходжу, щоб не заважати їм. Продовжую обхід та помічаю у відділенні нову маленьку пацієнтку на ім'я Олівія. Їй всього шість років, а в неї вже другий перелом. Зараз вона у палаті з дівчинкою трішки старше, та її скоро виписують, а це означає, що окрім четвертої палати я буду зависати ще й тут. Сьому палати я навідую останню:
– Добрий ранок, як самопочуття? – Гучно кажу я, та відкриваю жалюзі, щоб світло проникло у приміщення.
– Краще і бути не може, – ричить він.
Видно сьогодні він зовсім не в дусі. Я переглядаю показники, призначення та даю йому пігулки. Він трохи кривиться і я ледь ховаю посмішку.
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Той самий момент
RomanceЕмілія - дівчина, яка прагне ідеалу у всьому. Вона схиблена на порядку у своїй шафі, кімнаті, у стосунках та голові. Але чи завжди це прагнення робить людину щасливою? Її ідеальний світ повільно руйнується, коли коханий веде себе вкрай дивно, а ї...
