Маленькі крихкі плечі. Ключиці, які стирчать з-під шкіри. Тонкі зап'ястя. Бліда шкіра і невиразні блакитні втомлені очі. Дивлячись на себе в дзеркало, я хутко одягаюсь та виходжу з роздягальні. Тут стало нудно без Адамових дурощів і жартів Кері. Щойно я познайомилась з Джонсом, я мріяла про той день, коли він звільнить ту кляту палату і я ніколи більше його не побачу, а тепер подумки надіюсь, що він з'явиться так само неочікувано як і зник. Чорт забирай, що він зробив зі мною? Він просив дозволити йому допомогти мені бути сильнішою, та коли я опинилася під його впливом я стала ще більш вразливішою. Довіритись малознайомому хлопцю – це завжди погана ідея. Мені просто треба викинути його зі своїх думок і забути про все що між нами було. Але ненавидіти його куди простіше ніж забути.
Під впливом емоцій я ледь помітила, що сьому палату знову полонили розмови і голоси. В грудях все на мить заніміло, а потім серце, наче скажене, почало щосили битися. Я різко відчинила двері, аби побачити нового пацієнта і переконати свою свідомість, що це не Адам. У ліжку лежала дівчина із золотистим волоссям та зеленими оченятами, які одразу ж привертали увагу. Поряд стояла Бекка та готувала крапельницю. Побачивши мене, вона завмерла, чекаючи пояснень.
– Ти щось хотіла запитати? – сухо мовить вона.
– Взагалі-то ні, просто думала тобі потрібна допомога, – впевнено лепечу я.
– Ой ні-ні, дівчатка, тільки стажерів мені не вистачало, – сміючись говорить пацієнтка і додає: – вона вже пів години щось перевіряє і спостерігає і, якщо чесно, мене трохи це тривожить.
Певно, в цих стінах всі пацієнти гострі на язик, та на відмінну від Джонса, ця блондинка не така злісна. Я не стримую посмішки.
– Я не стажер, – буркає Бекка, нагороджуючи мене холодним поглядом, змушуючи мене залишити їх.
Сьогодні роботи у відділенні не так і багато, тому я більшу частину часу просиділа у телефоні, поки Лінда не викричалася на мене через поганий настрій. Тепер, я шастаю по палатах і шукаю собі хоча б якесь заняття: перевірила роботу приладів, відрегулювала температуру, поскладала всі препарати по поличкам. Перед тим як завітати у сьому палату, я переконалася, що пацієнтка одна і я нікому не буду заважати.
– Нарешті до мене хтось завітав, – радісно промовила дівчина і відклала якусь записку на столик.
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Той самий момент
RomanceЕмілія - дівчина, яка прагне ідеалу у всьому. Вона схиблена на порядку у своїй шафі, кімнаті, у стосунках та голові. Але чи завжди це прагнення робить людину щасливою? Її ідеальний світ повільно руйнується, коли коханий веде себе вкрай дивно, а ї...
