Той самий момент

Глава 39

Ітан був правий. Я багато чого не знаю про Джонса, в той час, як він знає про мене майже все. У будь-яку мить Адам може просто прийти до мене, а я навіть не знаю в якому районі він проживає. Де він працює? Хто така ця Нора? Скільки їй років? Який вони ведуть бізнес? Він взагалі законний?! Я схилила голову до столу і важко зітхнула. Стільки питань, на які я не здобула жодної відповіді. Це було перше кафе, яке натрапилось на шляху додому. Було доволі гучно, але це навіть на краще, адже розмови сторонніх відвідувачів заглушували мої думки. Я надіялась, що він не дасть мені піти. Кожен крок я чекала, що Адам вийде, зупинить мене та скаже щось, що змусить мене повірити йому. Але він не зробив цього. Можливо, через те, що був шокований моїм гнівом. Я сама була шокована не менше, але... На разі, я відчуваю себе обманутою, та не знаю у чому.

Морозиво майже розтануло, я неохоче скуштувала його і відсунула від себе. Позаду я почула знайомий тоненький дівочий голос. Невже це Джесі з тої ж палати, що і Джонс? Повільно обернувшись, я застала її в компанії дівчат. Виглядала вона радісною та щасливою, сміючись та куштуючи десерт. Я навіть не попрощалася з нею перед випискою, але думаю, вона переймалась не довго. Крадькома спостерігаючи за її компанією, я згадала про Джині і вирішила написати їй смс. Востаннє ми сиділи разом у кафе після похоронів Керрі, тож було б непогано це виправити. Які б в нас не були теплі дружні відносини, я не хочу називати її кращою подругою. Ні, не тому, що це звучить якось по-дитячому, а тому що я вже кілька разів розчарувалася у дружбі загалом. Кілька років спілкування не гарантує, що людина залишиться в твоєму житті. Вона або безслідно зникає або робить боляче. Чомусь, не кожен, хто проводить з тобою час, хоче бути поруч. Людям потрібен вагомий інтерес, аби завести нового товариша. Тож... Джині стала мені близькою за кілька місяців, надіюсь, вона залишиться нею на роки.

– Емілія Девіс! – зненацька голос Джесі лунає за моєю спиною. – Не очікувала тебе побачити, як ти?

– Рада тебе бачити здововою та сповнену радості, – відказую я. посміхаючись.

– Ти тут одна чи когось чекаєш? Я можу познайомити тебе зі своїми подругами. Може ми зустрінемось десь удвох? – Невпинно говорила вона. Для мене це було звично.

– Одна, але мені вже час, тому не змушуй дівчат чекати. Ось мій номер, – я простягаю стікер з роботи, – тільки без екстриму, добре?

Сміючись, вона обійняла мене і тихо промовила:

– я придумаю щось, аби нам не було нудно.

Ми попрощалися і вона повернулася в коло своїх одноліток. Я вдягнула куртку та пішла звідси. В таксі мені подзвонив Ной та запросив мене на новосілля в свою нову квартиру. Я була шокована, але рада. Вияснилося, що останні кілька днів він був у пошуках ідеальної домівки і, врешті решт, він знайшов її за кілька кварталів від мене. Я озвучила водію нову адресу та похапки дістала маленьке дзеркальце з сумки, щоб хоч трохи привести себе до ладу. На мить я уявила, що поруч сидить Адам. Це була б чудова нагода познайомити його зі своїми близькими. Була б, але тепер я взагалі не впевнена чи в цьому є сенс.