Той самий момент

Глава 3

Після десятихвилинного відпочинку я повертаюся в палату номер сім. Не знаю, скільки я витримаю, але якщо він зайде занадто далеко, тоді я звільнюсь. Спочатку я скажу цьому грубіяну все, що про нього думаю, а потім звільнюсь. Переступаючи поріг, я мовчки продовжила незакінчену справу.

– Емілія, вибач, – лунає тихий голос з уст хлопця, – я був сам не свій. Ця аварія була зовсім не по плану і я не стримав емоцій.

Що ж, його вибачення мені ні до чого, але зараз, принаймні, мені не хочеться його придушити.

– Аварії, зазвичай, не планують, – зухвало відповідаю я, не дивлячись на нього. – Я дійсно опинилась тут випадково, та це ніяк не пов'язано з моїм особистим життям.

Я не мала йому нічого пояснювати, та я хотіла побачити цей вираз обличчя. Коли я все ж таки поглянула на нього він опустив очі та спантеличену прикусив свою пухлу губу. Тепер він не був таким нахабою.

– Вражає, – трохи голосніше каже він та легенько посміхається. Я помічаю ямочку справа, яка робить його значно добрішим. – Можеш починати.

Я швиденько оглядаю руку: безліч подряпин, невеличкі рани та добре наповнені вени, які прямо випинають над шкірою. Знайшовши найкращу, я затискаю джгут, протираю спиртом місце проколу і вхожу голкою прямо в судину. Такі вени у коледжі ми називали «студентські», бо вони були ідеальними для навчання та перших спроб колоти. Зафіксувавши голку пластирами, я забираю все зайве та йду до маніпуляційного столику.

– Це було дуже непогано, – говорить він так, наче це комплімент.

– Звісно, – спокійно відповідаю та роблю помітку у листку. – Крапельниця буде приблизно годину, якщо самопочуття стане гірше або щось буде потрібно натисніть блакитну кнопку біля ліжка. Я відвідаю вас приблизно через п'ятнадцять хвилин.

– Тоді я фіксую час, – потішається він та демонстративно показує екран телефону.

– Дуже смішно, – парую я без натяку на посмішку та залишаю його в самотності.

Коли я поза зоною його присутності я відчуваю себе краще. Його різка зміна настрою, чесно кажучи, трохи збентежила і тепер я чекаю підступ, адже він точно має бути. Відкинувши думки про пацієнта з сьомої палати, я заходжу в четверту до Кері та вислуховую його історію: