Той самий момент

Глава 51

Довга дорога, осяяна місячним сяйвом зачаровувала. Грала музика, яка мені хоч і не подобалася, та була вже доволі рідною, так що я навіть мугикала в такт. Запах брутального гелю для душу полонив салон. Вологе волосся Адама плавно та рівномірно спускалося на лоба. Чорна сорочка з розстібнути верхніми ґудзиками виглядала вкрай приголомшливо. Хлопець за кермом був розкутим і вільним – таким я бачу його вперше. При нагоді він кидав швидкий запальний погляд і тим самим розпалював грайливе полум'я всередині мене. Ми виїхали з міста кілька хвилини тому, отже, це не ресторан, не театр, не романтична прогулянка містом і навіть не номер у готелі. Він довго готувався, тому варто очікувати чогось в стилі Адама – неочікуваного, божевільного. Вуста скривилися у посмішці.

– Що? – помітив він.

– Починаю перейматися твоїм сюрпризом, – жартую я, не відриваючи погляду від його наповнених губ.

– Майже приїхали, – заспокійливо відказує він. – Я приємно вражений, що ти всю дорогу не розпитувала мене про це.

– Здається, тобі вдалося ненадовго вгамувати мою маніакальну жагу контролю або ж це кілька келихів вина приспали її.

Пролунав його дзвінкий, по-дитячому щирий сміх. Я можу слухати його безкінечно або навіть і більше.

– Люблю це, – його брови злегка нахмурилися, – в такі моменти я переконана, що бачу тебе справжнього.

– Я теж люблю це, Емі, – голос лився, мов мед, з його вуст і я ковтала кожне його вимовлене слово.

Машина зупинилася і Адам попросив дістати дещо з бардачку і на цей раз це була краватка темно коричневого кольору.

– Дозволиш мені зав'язати тобі очі? – Я кивнула і наклонилася ближче до нього. Він обережно зробив кілька вузлів на потилиці. – Щось бачиш?

– Ні. – Я відчула його тепле дихання на своїх губах, а потім слідував ніжний дотик вологих пухких губ. Ментоловий присмак лишив пособі приємну прохолоду на вустах.

Джонс вийшов, відчинив дверцята та взяв мене за руку. Він вказував напрям руху і притримував мене в обіймах аби я не впала. Під ногами було м'яко, схоже на траву та вогку землю. Добре, що я не послухала Джині і не вдягнула вечірню сукню з підборами. Далі ми зайшли на кам'яні сходи, вони були різної висоти і трохи нестабільні, кілька разів я перечепилися через дрібні камінці.