Глава 68

26 5 0
                                    

Чи знали ви, на що спроможній келих червоного вина? Сидячи на підвіконні, я допила останній ковток, заплющила очі і полегшено видохнула повільно розслаблюючи всі м'язи. Важкий тиждень. Важка зміна. Важкі думки. Боже, я зовсім забула про пояснення! Отже, наповнений по вінця (бо день був ну дуже-е-е важким) келих вина легким помахом знімає всю напругу, що довго ховалася в закутках втомленого тіла, він, магічним чином, спустошує голову від надокучливих, мов кляті мухи, думок і зігріває. Я буквально спітніла в светрі, тож скинула його і лишалася в маєчці. А і ще дещо, що вам треба знати, перш ніж спустошити той спокусливий келих – вам неодмінно стане самотньо. Ви будете прагнути любові і довгих розмов, тож... Добре подумайте перш ніж... До біса, випийте його залпом, а тоді вже будете перейматися всім іншим.

І ось я вже змінила келих на телефон і шукала в контактах того, з ким можна поговорити. Зазвичай, це був Адам, але він зараз працює, а потім він приїздить забере мене і ми разом поїдемо на вечірку до Алана повеселитися і забутися. Тож, Джонс не підходить. Я зупиняюсь на одному номері і з думкою, що це дуже погана ідея, телефоную.

– Еміліє? Щось сталося? – Я була здивована його швидкою відповіддю. Голос був дещо сонний і зовсім трішки збентежений.

– Привіт, татусю. – Тепер-то я пошкодувала сповна про цей дзвінок, та вже діватися нікуди. – Ні, нічого не сталося. Просто я давно не чула твій голос і вирішила ненадовго забути про свою образу.

– Мама дзвонила тобі щотижня і ти ні разу не відповіла, – суворішим тоном він вирішує мене відчитати. Агов, тату, це погана стратегія! – Ми хвилювалися.

– Вона мене назвала хвойдою, тато, – я трохи підвищила голос, зовсім трішки, адже він не терпить такого. – В мене всього було два хлопця, тож передай їй, будь ласка, що називати мене так, в першу чергу образливо для істинних хвойд, які змінюють статевих партнерів кожні два дні, старанно заслуговуючи собі репутацію!

– Еміліє! – Від його крику я втратила слух на одне вухо, а ще я трішки протверезіла. – Що з тобою сталося? Чому ти дозволяє говорити зі мною в такому тоні?

– Тому що ви зрівняли мене з лайном, татусю, і я дуже на вас ображена.

– Послухай, – стримано починає він, – мати дійсно трохи перегнула зі всім цим, але і її можна зрозуміти. Те гидке фото з тим хлопцем...

Той самий моментМесто, где живут истории. Откройте их для себя