Операція тривала вже майже шість годин. Вся родина Зонатів терпляче чекала в коридорі хороших новин. Але з кожною хвилиною спокій давався все важче. Моя зміна закінчилася годину назад, та я вирішила дочекатися кінця. Відчувши знайому жагу сну, я взяла великий стакан міцного американо, аби швидко привести себе в норму. Я зробила декілька ковтків як з операційної вийшов хірург. Прискорила крок, щоб почути його довгоочікувані слова, але чим ближче я підходила ти важче мені було пересувати ноги. Я знаю цей погляд. Жалісний холодний погляд, з яким тобі повідомляють, що твій коханий чоловік, батько, дідусь помер. Першим, що я почула це крик його дружини і чорний напій з моїх рук розливається на білосніжну плитку. Перш ніж на мене звернули увагу, я вже йшла у протилежному напрямку. В очах все розпливається і сльози одна за однією стікають по щоках. Білий коридор. Яскраве світло. Крик розпачу. Знову і знову. Зі злістю я скидаю з себе брудну заляпану форму та швидко переодягаюся. Це могло трапитися з кожним. Лікарня – це місце де іноді вмирають і я мала бути готовою до цього. Але я не була готова. Крокуючи до виходу, я прохожу повз палати Кері. Двері були відчинені і я побачила його зібрані речі. Я допомагала йому їх скласти декілька годин назад.
– Дідько! – я щосили зачиняю двері палати і йду далі.
Я вже була біля вихідних дверей, але я вирішила, що маю попрощатися з Адамом. Підходячи до його палати, ком у горлі все більше заважав дихати. Коли я відчинила двері то виявила, що Джонса в ній не було. Я сіла на його ліжко і спробувала заспокоїтись, але все було марно.
– Що з тобою? – почувся тихий голос позаду мене і я швидко підвелася на ноги.
– Я хотіла... – дивлячись йому у очі мені стає нестерпно боляче і я замовкаю.
Я лиш вспіла закрити обличчя руками, як емоції настигли мене у самий недоречний момент. Повітря стає все менше і я жадібно хапаю його з кожним істеричним вдихом.
– Заспокойся, все добре, – я відчуваю ніжні дотики Адама і ще більше ніяковію.
Мені так добре в його обіймах, якби ж я отримала їх не в такій жахливій ситуації. Мої м'язи напружені, але його рухам вони легко піддаються. На мить я відчула приємний запах тіла і опираючись на його плече я спробувала вимовити:
– Кері з четвертої щойно помер на операції. Вона пройшла успішно, але він все одно помер... Знаю, це просто пацієнт, але він був чудовою людиною. Він мав жити...
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Той самий момент
RomanceЕмілія - дівчина, яка прагне ідеалу у всьому. Вона схиблена на порядку у своїй шафі, кімнаті, у стосунках та голові. Але чи завжди це прагнення робить людину щасливою? Її ідеальний світ повільно руйнується, коли коханий веде себе вкрай дивно, а ї...
