Чимало часу пройшло, перш ніж я почала оговтуватись. Моя гордість не дозволяла мені дзвонити першою, але бажання вислухати хоча б якісь пояснення було сильнішим. Я хотіла почути від нього бодай щось, та єдине що я чула кілька днів поспіль – набридливі довгі гудки. З кожним наступним дзвінком моя надія розвіювалася, а сувора реальність щосили завдавала нову порцію болю. Адам зробив саме те, що планував з самого початку: завоював мою довіру та прихильність, а потім кинув. Хіба не цього мені варто було очікувати? Тепер, всі його розповіді про складне життя здаються небилицями, лише той прозорий скляний погляд не давав мені остаточно зневіритись в його словах. Та це ще більше все ускладнює. Забути його було б куди простіше, якби я не сумувала за ним і за тими відчуттями, які він в мені відкрив.
Більше часу я проводила вдома, аналізуючи, як я дійшла до такого стану через хлопця, якого ледь знаю. Коли я перейшла межу? Стільки всього одразу спадає на думку: обійми, темні очі, сміх у трубці, піца на двох, напис на тілі... Невже я так сильно звикла до нього? Наче залежна, я потребую його присутності у моєму житті. Навіть якщо ми будемо слати один одного до біса, я все одно буду бажати цього.
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Той самий момент
RomanceЕмілія - дівчина, яка прагне ідеалу у всьому. Вона схиблена на порядку у своїй шафі, кімнаті, у стосунках та голові. Але чи завжди це прагнення робить людину щасливою? Її ідеальний світ повільно руйнується, коли коханий веде себе вкрай дивно, а ї...
