Глава 67

30 5 0
                                    

В моїх обіймах вона така вразлива. Я би хотів захистити її від всі незгод, та проблема в тому, що головна незгода її життя міцно обвила руки навколо неї. Господи, чи існують слова, якими я міг би описати наскільки ненавиджу себе за те, що роблю? Чорт, чорт, чорт! Я мав би насолоджуватися нею, бути щасливим хоча б ці лічені дні! Я мав би не думати, про те, що може знищити її. Мав би, та це неможливо. Емілія Девіс – це найяскравіший вогник на нічному небі, вона літній вечір на березі моря, вона осінній світанок, вона – це мій особистий рай. Як підла змія, я наблизився максимально близько до її серця та поступово отруював його своєю наглою брехнею. Вона ніколи не пробачить мені. Вірити в це було максимально егоїстично. Все що я робив після нашого знайомства було сліпим задоволенням власних потреб та викликів. Вона заслуговує всього, чого бажає її душа, а я – повна протилежність цьому. Нещодавно я спіймав себе на думці, що деякі які улюблені пісні не такі вже й погані. Розумієте що відбувається? Вона заразила мене своїм жахливим смаком в музиці і мене це повністю влаштовує! Я ладен вивчити текст кожної пісні в її телефона і наспівувати їх разом з нею в машині! Аби вона лише була зі мною. Була моєю. Я ніколи не буду готовий втрати все це. Я настільки звик до її сміху і багряного рум'янцю.

Будь ласка, Емі, пробач мені. Пробач, що не розказав всього одразу і пробач, що зроблю боляче.

Будь ласка.

Емі.

Пробач.

Я обіцяю, що між нами більше не буде жодної брехні. 

Той самий моментМесто, где живут истории. Откройте их для себя