Глава 25

59 9 0
                                    

Ми з подругою купили кілька кольорових пляшок спиртного та завалилися на заднє сидіння. Настрій значно покращився, коли всі троє почали жартувати один над одним. Добре, що Кай з Джині швидко порозумілися. Коли ми під'їхали додому, Ной смскою дав знати, що вже прокинувся і дуже голодний. Джині замовила піцу і ми під дзвінкий звук тріщання скла в пакетах явилися на порозі квартири. Ной відчинив двері та допоміг з пакетами. Коли ми вже все занесли то я обережно запитала в брата, поки були разом на кухні:

– Як ти? Надіюсь, ти не проти вечірніх посиденьок...

– Зі мною все буде гаразд, Емілі, – ледь посміхаючись відказує він. – Ходімо, познайомиш мене зі своєю подругою.

Він намагався не виказувати як його болить, але його очі вже не горіли вогниками. Надіюсь він зможе трохи відволіктися. Нам всім це необхідно.

Ми зайшли в кімнату, Ной швидко привітався з Каєм, а потім підійшов до Грейсон.

– Здається, тебе звати Джин, – протягує він руку.

– Так, але я не виконую бажань, – жартома відповіла вона і легенько обійняла його, тихо пробурмотів щось йому на вухо.

Кур'єр приніс наше замовлення і ми гарненько все розклали на кухонному столі. Набивши животи тістом, ми почали пити. Келих за келихом ми з Ноєм заливали свої болі. Я ненавиджу напиватися, але чомусь зараз для мене це єдиний спосіб забутися. Трішки музики і танців і голова повністю спустошується. Мій брат дістав телефон та показав кілька фото його дівчини.

– Справжня бестія з ангельськими оченятами, – підсумовує Джині і піднімає келих. Ми всі випиваємо.

– Не можу повірити, що вона так безглуздо померла. – Повільно мовить він. – Вона переходила дорогу як швидка допомога летіла на красний і не змогла зупинитися... До біса клятих медиків!

Ми з Джині переглянулись. В будь якій іншій ситуації, ми вже б почали захищати честь медиків, але не зараз. Єдине, що ми зробили – обійняли бідного Ноя з обох сторін. Кай потягнувся до нас, та замість обіймів позаду мене увімкнув стерео. Під пісню twenty one pilots ми підвелись на ноги та почали зазивати Ноя у шалений танок. Далі було кілька пісень FINNEAS, приспіви яких ми з братом знали напам'ять. Здається нам вдалося трохи відволікти його від того болю, який так сильно бажає його поглинути. Десь о пів на першу я вмилася прохолодною водою та пішла стелити постіль на підлозі.

Той самий моментМесто, где живут истории. Откройте их для себя