Глава 30

48 8 0
                                    

Нитки під шкірою, міцно зав'язані у вузли, стягують рану, приближаючи її до швидкого загоєння. Відчувається нестерпний дискомфорт, коли голка кожен раз пронизує шари плоті. Але це необхідно – такий процес лікування. Якщо все зробити правильно – шрам буде ледь помітним. Та навіть неперевершено виконаний шов не зцілить рану, якщо вона не достатньо очищена. Маленька заноза в пальці здатна наробити не менше клопоту, ніж великий уламок в грудині. Нитка – це міцний зв'язок, тож не треба поспішати з вузлами, ретельно все не перевіривши. Розірвати їх буває напрочуд важко.

Рана мого брата все ще кровить. Майже кожну ніч вона приходить до нього уві сні і він прокидається в холодному поті, викрикуючи її ім'я. З того дня, як він зірвався, я майже живу у Джині. Ми по черзі встаємо уночі заспокоїти Ноя, разом змушуємо його поїсти, прийняти душ, поголитися. Через постійне безсоння уночі він багато спить днем. Я брала по максимуму відгули на роботі, аби не лишати брата одного. Його айті-компанія дала йому ще два тижні на відновлення, а потім йому знайдуть заміну. Коли я говорю до нього то у відповідь отримую лише односкладні короткі речення. Ной здався і перестав боротися за своє життя, яке з кожним днем йде повз нього, але я не перестаю надіятись, що настане ранок, коли він прокинеться і повернеться до мене.

Кілька днів я ігнорувала Адама, але він терпляче чекав. Чекав зустрічі зі мною і пояснень. Я не могла наважитись подзвонити йому, думаючи що це егоїстично: знову лишити брата одного або з Джині. Що якщо це повториться знову? А якщо гірше? О ні, ні, ми в минулий раз втрьох прибирали до пізньої ночі, зібравши купу зіпсованих речей, я не можу допустити чогось гіршого. Та я все ще тримала у руках телефон вагаючись.

– Ти чому так насупилася? – Заходить в кімнату подруга з тарілкою фруктів у руках.

– Думаю, як правильно вчинити, – коротко пояснюю я, потираючи підборіддя.

– Нумо думати разом, – вона сідає поруч зі мною, кусаючи яблуко, – що там в тебе?

– Хочу написати смс Адаму, що ще деякий час не зможу зустрітися з ним, але так, щоб він не запитував «чому?» і «що сталося?».

– Просто зустрінься з ним. У чому річ? – легко відказує вона з наповненим ротом.

– Минулий раз, це не добре закінчилось.

Джин важко зітхнула. штовхнула мене в плече. Я скривилась, потираючи болюче місце.

– Ти чого?

Той самий моментМесто, где живут истории. Откройте их для себя