Той самий момент

Глава 2

Виходжу з автобуса і, насолоджуючись свіжим повітрям, іду до лікарні, хоча з першого погляду вона більше нагадує вишукану роботу дуже обдарованого архітектора. Хірургічне відділення знаходиться в передньому корпусі на п'ятому поверсі. Перші дні стажування я буквально записувала, як туди дістатись. Заходжу у відділення та направляюсь у роздягальню. Одягаю форму синього кольору, ховаю волосся під шапочку і чекаю подругу та, по сумісності, колегу Джин. Не дивлячись, на те що вона трішки старша за мене, ми швидко порозумілись і знайшли спільні інтереси. Вона тут поки що єдина, хто спілкується зі мною на рівних.

– Як завжди без запізнень, – з посмішкою помічає Джин, роздягаючись. – Готова до першого робочого дня?

– Чесно кажучи, не впевнена, що мене звідси не виженуть в перший тиждень, – ми починаємо сміятись.

– У нас зараз не вистачає працівників, тому не хвилюйся і виконуй свою роботу, в тебе все класно виходить, – заспокоює вона.

– Спасибі, Джин,– щиро дякую я. – Як пройшла зміна?

– Десь до обіду все було окей, а потім привезли одного хлопчину, він потрапив в ДТП, отримав множині переломи ребер і легкий струс мозку. Його швидко прооперували, зараз він лежить у сьомій палаті.

– Ох, не пощастило ж йому, зажди-но, в сьомій? Це ж VIР палата? – Не можу приховати здивування. Тут і звичайне обслуговування коштує недешево.

– Так, всі одразу почали шушукатись, що у нього тут знайомі. Ніхто не знає, які саме але, як я зрозуміла, крім грошовитого батька, про нього піклується ще хтось із самої лікарні, – з легкою дратівливістю говорить вона. – Я заходила до нього вранці, так ось окрім самовдоволеного характеру, нічого більше там нема.

– Тоді мені варто запастися терпінням, – підтримую я.

– Так-так, будь з ним «котиком», бо, як раз, через таких як він у нас і не вистачає працівників, – я тяжко видихнула. – Ти впораєшся, все буде добре.

Джин побажала мені удачі, обійняла і пішла додому. Намагаючись не думати про цього хлопця з сьомої палати, проходжусь по всім пацієнтам в списку та виконую процедури, які вказані в листі призначень.

Хірургічне відділення не зовсім те місце, де я би хотіла працювати, але в мене не було вибору, тому я тут виконую обов'язки палатної медсестри або, як кажуть пацієнти, «обслуговуючий персонал». За час стажування було не важко звикнути до перев'язок, гнійних ран і примхливих хворих. Хоч і лікарня приватна і пацієнти в ній, м'яко кажучи, нестерпні, іноді, тут трапляються дуже милі і вдячні люди. Наприклад, старина Кері з четвертої палати – у минулому працював коміком. Весь час навчання він мене виселив, хоча готувався до складної операції на серці. Звісно, я надіюсь, що вона пройде успішно і він буде веселити мене поки не поїде додому.