Глава 46

46 5 0
                                    

Цього тижня в мене буде двадцятий День народження. З кожним роком все менше чекаєш цього моменту, бо загадані бажання майже ніколи не збуваються, привітань стає менше, а думок про сенс буття – більше. Голоси в моїй голові змушують мене картати себе, адже я нічого не досягла, нічого з того, що планувала. Типова робота, орендована квартира, безлад в особистих стосунках, хаос в голові. Чи справді я та, ким хотіла бути? Я не впевнена. Часом, мені здається, що я маю бути іншою – хочу бути іншою. Такою вільною, нестримною, як тоді, коли летіла в небі, допоки мене не зупинив парашут. Дотепер мене багато, що зупиняє.

Кілька разів я хотіла написати йому. Нічого конкретного, але я прагнула знати, що з ним все добре. Я злилася і хвилювалася водночас. Якби я була іншою, мене б не лякали ті безкінечні гудки і чергова зрада. Якби я була іншою, я б не чекала, поки він поцілує мене, я б поцілувала першою і нехай що буде. Якби я була... Але що між нами? Ми стільки разів були друзями, а потім сварилися як закохані, через бісову дрібницю. Я вважала, що ми несумісні і, мабуть, так і є, але коли ми разом, все довкола розчиняється. Хіба це нічого не важить? Хіба це не варте боротьби? Я ніколи ні з ким подібного не відчувала. Якби я була іншою, я б сказала йому це того вечора.

Якби ж. 

Той самий моментМесто, где живут истории. Откройте их для себя