Моя перша нічна зміна проходила доволі спокійно. Всього чотири пацієнта і не складні призначення. Після вечірнього обходу, прибирання і звітів, я пішла в палату Джесі дивитися з нею фільм, а як тільки вона заснула, вимкнула телевізор та пішла на піст. Єдиною проблемою було шалене бажання спати, тому майже кожну годину мені доводилося спускатися в кафетерій до автомата з кавою. Десь об одинадцятій Адам прислав смс: «Шкода, що зі мною ти не лишалася в нічні». Я мимоволі послабила вуста та відповіла: «Надобраніч, Джонс». Попереду була довга ніч. Я дістала книгу та почала перечитувати старенькі сторінки. З кожною годиною голова ставала важче і я знесилено поклала голову на долоню і миттєво заснула.
На світанку я розплющила очі і відчула дискомфорт у шиї. Довелося трохи розім'ятися і пройтись коридором. Прохолодною водою я вмила лице і відчула легенький заряд енергії. Далі мене чекали ранкові призначення і пусті пробірки, які мала наповнити кров'ю. Склавши докупи звіти, я збігала за кавою і чекала Бекку.
– Девіс, – гучно звертається Лінда, – як пройшла зміна, нікого не вбила?
– Поки що ні, – в'яло всміхаюсь я.
– От і чудово, – підсумовує вона. – Перевдягайся і йди вже, бо на тебе дивитися лячно.
Я швиденько пошкутильгала в роздягальну, перевдягнулась і покинула відділення.
Сьогодні на вулиці було холодніше. Волосся розвіював холодний вітер, ще й на додачу починався дощ. Мені пощастило встигнути на автобус і сісти біля віконця. Доїхавши до багатоповерхівок, в котре розглядаю малюнки на стінах будинків. Кожен щось несе своє: настрій, атмосферу і сенс в цілому. Хтось, мабуть, з розбитими надіями, намалював темний силует людини, який схожий на тінь без власника. Чиєсь написане ім'я красується в намальованих чудернацьких квітах. А комусь було так кепсько на душі, що він вимазав всю стіну темними фарбами та написав купу слів, які описують біль. Кері якось хвалився хистом до вуличного малювання. Він казав, що його руки завжди смерділи фарбою, а в портфелі разом з книжками і зошитами лежали кілька балончиків, які до кінця дня ставали порожніми. Його портрет чудово б вписався сюди. Серед всіх малюнків він був би живим і незабутим.
Після теплого душа я знесилено лягла на м'якеньке, наче хмаринка ліжечко. Тіло здавалось занадто важким для будь який рухів, та на думку спала ідея, яку я не могла ігнорувати. Піднявшись, я почала рискати в шухлядах в пошуках чистого аркушу та олівців. Далі я сіла за стіл і почала виводити кривенькі лінії, які мали нагадувати лице Кері. Весь процес зайняв приблизно пів години, а по звершенню я навіть здивувалась деякій схожості, не дивлячись на відсутність таланту. Я повісила картинку на стіну до фотографій і, зі спокійною душею, знову умостилась в ліжко. Обійнявши подушку обома руками я поступово зникала з реальності уві сні, аж поки вся постіль не почала вібрувати. Неохоче я намацала телефон і приклала до вуха:
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Той самий момент
RomanceЕмілія - дівчина, яка прагне ідеалу у всьому. Вона схиблена на порядку у своїй шафі, кімнаті, у стосунках та голові. Але чи завжди це прагнення робить людину щасливою? Її ідеальний світ повільно руйнується, коли коханий веде себе вкрай дивно, а ї...
