Поважний Майстер Юй Янь, найвідоміший майстер у світі духовного розвитку, який прожив шістнадцять тисяч років, нарешті обрав учня.
Він старанно вчив її, старанно про неї дбав. Він спостерігав за тим, як вона повільно стає сильнішою, осягаючи закони...
Незліченна кількість осудливих поглядів, наче кинджали, пронизували Чжу Яо, ніби намагаючись розірвати її на шматки. Від цих поглядів їй захотілося розплакатись. «Та не будьте такими. Що ж сталося з концепцією «Дружба важливіша за конкуренцію»?» Вона справді не мала наміру втручатися у їхній поєдинок.
Коли вона вже майже впала під цими засуджувальними поглядами, перед нею промайнула біла постать. Ця постать зупинилася перед нею і почала поширювати жахливу ауру в усіх напрямках. Під цією німою загрозою всі ненависні погляди миттєво згасли.
- Майстер! – Цією фігурою виявився її майстер, який рятує від усіх гіркот і негараздів.
Вираз обличчя Юй Яня, як завжди, був ніби скований льодом. Він кинув на неї швидкоплинний погляд.
- Вечірніє.
Не сказавши ні слова більше, він, змахнувши рукою і схопивши свого учня, полетів назад на Гору Нефритового Лісу, залишаючи збентежених глядачів, які так і не встигли виявити жодної реакції.
Цзи Мо мовчки глянув у тому напрямі, в якому зникли дві постаті і лише піт стікав на його обличчі. «Великий майстер, ви з особистих міркувань відкрито покриваєте свого учня, а мене залишаєте розбиратися з бардаком, що утворився. Ви справді людина?»
Важко зітхнувши, Цзи Мо повернув над собою контроль. Зрештою, він майстер секти, який має підчищати за своїми!
- Кхм! Сяо І оголошується переможцем цього матчу. Йому присуджується перший номер групи Сутності. - І лише після цих його слів, всі перешіптування серед глядачів нарешті припинилися.
У Сяо І серце забилося в грудях, він змусив себе встати і вклонитися.
- Дякую майстру секти.
Тим часом Ван Сюйчжі підвівся та залишив арену. Цей результат був у межах його очікувань. Він насправді програв цей поєдинок. Як він і думав, він все ще не став сильним. Задерши голову, він глянув у той бік, куди відлетіла Чжу Яо та його серце, раптом заполонило почуття туги. Коли він згадав ту сцену, в якій той жахливо величезний меч зібрався впасти на нього, він не зміг не спохмурніти знову.
Коли Цзи Мо вже зібрався оголосити свою нагороду, його перебив дзвінкий крик птаха звідкись неподалік.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
