Мій учень знов помер?!

Частина 41-42

Наче знайшовши нову іграшку, Чжу Яо продовжувала грати з розмірами окремих частин свого тіла.

Е-е-е! Стривайте хвилинку. Чому вона почувається так, ніби стала повітряною кулею, яка з кожним наступним видихом стає все більше і більше?

Коли вона зрозуміла цю закономірність, Чжу Яо зі сльозами на очах зупинилася. Відчувши масу повітря у своєму тілі, вона зрозуміла, що та не тільки не зникла, але навіть, здавалося б, почала розвиватися. Після цього вона спробувала розподілити цю масу повітря рівномірно на кожній ділянці свого тіла.

І тому довелося докласти більше зусиль, ніж просте переміщення всієї маси, отже вона витратила дві години на те, щоб рівномірно розподілити її. Від цієї дії її тіло перетворилося на фігуру дівчини років п'ятнадцяти чи шістнадцяти.

Вирости за одну ніч. Це напевно щось із розряду фантастики!

Після ретельного огляду виявилося, що всі частини її тіла були нормального розміру. Місця, які мали бути стрункими, виявилися такими, а місця, які мали випирати, були...

Плоскі! Це не правильно.

Чжу Яо мовчки оглянула пару маленьких булочок у себе в районі грудей, і її голову відвідала одна думка. Якщо вона могла контролювати розміри свого тіла, то це означає, що вона могла б... трохи підрегулювати ті ділянки, яких їй бракувало?

Під час своїх роздумів Чжу Яо була трохи схвильована і тут же почала спрямовувати масу повітря до своїх грудей, тихо нашіптуючи:

- B, C, D, E, F...

Але незалежно від того, скільки вона переміщала це повітря до грудей, невеликі булочки залишалися непохитними та зберігали свій початковий розмір.

Вона не вірила в те, що була не в силах змінити це і вирішила направити всю масу до своїх грудей. У результаті, з гучним "пуфом", вона повернулася до початкової форми маленької пельмешки. Відмінно, тепер вона не матиме навіть тих маленьких булочок.

"Якого біса! Невже так важко зробити цьому тілу нормальні груди?"

Чжу Яо залишалося лише відмовитися від свого грандіозного плану та знову зібрати масу енергії, повертаючись до форми дівчинки-підлітка.

Їй була справді цікава її теперішня зовнішність, тому вона скористалася заклинанням льоду і, використовуючи своє відображення на прозорій крижаній поверхні, подивилася на своє обличчя. Виглядало воно так, ніби її обличчя маленької булочки набуло загострених рис і почало розвиватися в правильному напрямку. Але все ще були помітні сліди її колишніх опуклих щічок, та й очі виглядали як раніше, з подвійними віками. Обличчя виглядало трохи схоже на лялькове, і хоч воно й було привабливіше середньостатистичного, але все-таки йому бракувало шарму зрілої жінки. Але навіть так, вона не могла сказати, що воно було негарним. Невідомо, чи це було наслідком її дитячої особи, але її обличчя виглядало напруженим. Вона спробувала посміхнутися, але змогла лише вигнути губи на якусь дивну дугу.