Мій учень знов помер?!

Частина 147-148

На краю лісу було троє чоловіків і одна жінка. Її одяг був пошкоджений, він важко дихав, а її очі були сповнені жахом. Ця жінка була Земним Божеством, однак її божественна енергія була не надто щільною. Жінка насилу стояла на ногах, тримаючись однією рукою за своє плече. Кінчики її пальців забарвилися у червоний, схоже, вона була поранена.

Три людини оточили її, чоловік у центрі, мабуть, очолював групу. Він мав досить люте обличчя, яке перетинав довгий шрам.

- Давай, біжи. Чому ж ти не біжиш? - Чоловік самовдоволено посміхався, він уже загнав її в те місце, звідки вона не могла більше відступити.

- Ви... Що ви збираєтесь робити? - у голосі жінки вже чулися сльози, що наближалися.

- Що ми збираємось робити? - Чоловік обдарував її дуже непристойною посмішкою, оглянувши жінку з ніг до голови. - Хе-хе-хе, я вже сказав тобі в місті - я стану твоїм практиком-партнером.

- Я не хочу ставати твоєю піччю! – голосно відповіла жінка. Вона зазнала стільки труднощів, щоб нарешті піднестися і стати божеством. У Нижньому Царстві вона ніколи не опустилася б до такого, тоді як зараз, після піднесення, вона могла витерпіти подібне приниження?

- Це не тобі вирішувати, - чоловік використав мистецтво, що сковувало рухи жінки, а потім притягнув її до себе в обійми. Потужним ривком рукою він безжально розірвав частину її містичних шат, оголивши білу шкіру.

- Не хвилюйся. Поки ти будеш слухняною, я, природно, буду добре до тебе ставитись, - чоловік посміхнувся особливо добродушно. Навіть двоє людей поряд з ним посміхнулися, спостерігаючи за цією сценою, наче вже давно звикли до такого.

- Відпусти мене, відпусти... - жінка щосили намагалася вирватися, її голос охрип від крику.

Чжу Яо не могла більше дивитись на це, вона миттю підлетіла і голосно крикнула:

– Відпустіть цю дівчину! Дозвольте мені це зробити!

Три хулігани:

- ...

Дівчина:

- ...

"Е-е... Тьху. Бракнула за звичкою!"

- Ем... Я маю на увазі, швидко відпустіть її! Знущатися з дівчини серед білого дня! Це обурливо! Вам не здається?

- Звідки ти ще вискочила? Тобі зайнятися нічим? - схоже, лідер не відчував жодної краплі страху, а ось його гнів усе посилювався. - Якщо в тобі є хоч крапля розсудливості, йди звідси. Інакше я тебе покалічу.