Мій учень знов помер?!

Частина 143-144

Юй Янь нічого не відповів, натомість з поворотом долоні у його руці з'явився божественний меч.

"Ем? Що відбувається?" Чжу Яо була трохи збентежена.

Проте Юй Цзінь, здавалося, чекав на це. У куточках його губ з'явилася посмішка, і він покликав свій божественний меч.

В одну мить спалахнули дві тіні, і їхні силуети зникли.

У шарах грозових хмар подалі від Божественного Залу Блискавки нині у напруженій битві схльоснулися дві постаті. В одну мить спалахнули промені блискавки, постійно здіймалися вогняні грози, пара блискавок навіть потрапила до лісу внизу.

Чжу Яо втратила дару мови. Чи це було нормально? Принаймні, вони все ще члени однієї і тієї ж секти? Якщо її здогад був правильною, то Майстер Залу був майстром майстра її майстра, вірно?! Вчителю, ти намагаєшся знищити секту? Видно було, що все це стало звичною справою, очевидно, це був не вперше, коли вони обмінювалися ударами.

Чжу Яо нарешті зрозуміла, з ким Майстер Залу бився так голосно того дня, коли підняв її.

Спочатку вона трохи хвилювалася за свого вчителя. Зрештою, різниця в рівні розвитку між ними була цілою стадією. Тому вона з тривогою дивилася на дві далекі постаті, побоюючись, що її майстер опиниться у невигідному становищі. Однак після тривалого перегляду нічого серйозного не сталося, навіть її шия почала трохи боліти від погляду нагору. Ця битва тривала цілий день. Зрештою Чжу Яо випадково поринула в сон, спостерігаючи за ними. Коли вона прокинулася, то виявила себе на ліжку у своїй хаті. Мабуть, після закінчення бою вчитель повернув її до будиночка.

З того часу Юй Цзінь часто спускався з гори. Щоразу він мав єдину мету - щоб Юй Янь взяв на себе роль Майстра Залу. Загрози, спокуса, брехня - його хитрощам не було кінця. Однак ця людина не піддалася на жодну з них. У результаті, коли вони вже не могли більше дивитися один одному в очі, все це закінчувалося битвою.

Чжу Яо, яка спочатку лякалася, потім стала набагато легше до цього ставитись. Зараз, коли вона помічала, що ці двоє знову борються, вона продовжувала займатися своїми справами. Іноді, коли їй було нудно, вона виносила стілець у двір і сиділа там, поринаючи в режим перегляду цього фільму. Ех, якби вона мала кавун, щоб перекусити, було б взагалі чудово.

- Маленька молодша учениця, - з хитрою посмішкою підійшов до неї Юй Цзінь.

Куточок губ Чжу Яо здригнувся: