Мій учень знов помер?!

Частина 59-60

- Минуло вже стільки років, і, нарешті, прийшов той, хто зможе прийняти мою спадщину.

Чжу Яо припустила, що цей дідок і повинен бути власником руїн, хранителем Духа Дерева. Але фізичного тіла у нього не було, тож він більше нагадував залишену колишнім власником частину душі.

- Майстер? Що далі робитимемо?

- Чекай і спостерігай.

Після його команди вона розпласталася на землі і прикинулася мертвою.

Сивий старець погладив бороду і проплив повз неї. Озирнувшись, він завмер у здивуванні.

- А чому тут троє?

Старий насупився. Схоже, він опинився у скрутному становищі.

- Ну тоді виберу з найкращими духовними жилами!

Спершу він глянув ліворуч, туди, де лежала Лу Ча.

- Подвійні жили Вогню та Землі. Хоч і гарна, але для мого мистецтва не підходить.

Наступним під погляд старого потрапив Сяо І, і в його очах промайнуло світло, а на обличчі здалося захоплення. Він оглянув його духовні жили, і в його погляді стало ще більше радості.

- Подвійні жили Дерева та Металу! Добре Добре. Дуже добре, - від радості його очі вже перетворилися на щілини, а "добре" він повторив аж тричі. Тепер настала черга Чжу Яо.

Чжу Яо вважала, що цей дід роздумує над вибором учня з найкращими жилами, якому він зможе передати свої навички і Дух Дерева.

За свої духовні жили вона хвилювалася. Зрештою, у неї вони були найкращими, Духовні Жили Блискавки.

Старий простяг руку до неї і оглянув її. Як і очікувалося, на його обличчі відбився шок.

- Блискавки...

Дід подивився на неї, а потім перевів погляд назад на Сяо І. Після чого він рішуче розвернувся і пішов до нього.

- Краще цього візьму.

"Якого!?"

"Що за упередженість?"

Чжу Яо не втрималася і схопилася на ноги.

- Якого хрону тоді за Духовними Жилами відміряв?

- Як... як ти лишилась у свідомості? - старий на мить здивувався і недовірливо глянув на Чжу Яо, що підскочила. - Не може бути. Як якийсь практик Ядра зміг витримати тиск моєї аури?