Стрімер

Розділ 168.

- Вітаю вас, дорогі глядачі! Мене звати Тарас Бринник і ми починаємо...

Охоронець не звернув на мене уваги. Його поглинув телевізор. Я в останню мить відмовився від інтерв'ю. Мені не подобався той серцеїд сорокарічних жіночок. Не буду я там виступати.

Здавалось, я міг винести з музею все, що хотів, а він би й не звернув уваги. Про всяк заради ввічливості, махнув охоронцю рукою і пройшов далі. Євген Павлович сидів у кабінеті та зосереджено клацав по клавіатурі. Я кахикнув.

- Оресте! — старий встав з-за столу і поквапився до мене.

Я простягнув руку, але той просто обійняв мене.

- Як ти? — запитав мене.
- В порядку, — збрехав.
- Перемогти сирін і вціліти після зустрічі з кощієм! Оресте, я не зустрічав мисливців, котрі б вціліли після такого. Ну, розповідай!
- Що вас цікавить? — зніяковіло всміхнувся.
- Який він, кощій?
- Мертвий. Це просто кістяна маска на мертвому тілі. Нічого особливого.
- Це правда, що він може витягувати з тіла кістки?

Уламком чужого ребра він продірявив мене. Якби не Вавилон, я б не стояв зараз тут.

- Правда.
- Чудесно! — Євген Павлович поспішив до столу.

Відкрив записник, зробив запис.

- Кого ще ти там бачив?
- Банші, химер, фалмерів, часову аномалію та сирін. І воскреслих мисливців.

І крилаті ракети Капітошки. Стовп вогню, пил та жар. В пам'яті лунав крик Вавилона, щоб ми їхали швидше. Захват і жах в очах усіх присутніх. Ми тікали від смерті...

Смикнув головою, відганяючи від себе спогади. Я не хотів пам'ятати. Хотів стерти все з пам'яті. Просто забути.

- Оресте, я не відпущу тебе швидко, якщо ти не проти.
- Як вам буде завгодно.

Сів у крісло, навпроти столу. Євген Павлович дістав ще одну ручку. Розписав її по листку. До комп'ютерів він так і не звик.

- Я до вас за порадою, — почав, доки він не засипав мене запитаннями.
- Чим зможу, Оресте.
- Наґу запросив мене на якийсь свій ювілей. Може день народження, не знаю. Не хочу приходити з пустими руками. Що дарують джинам?

Євген Павлович всміхнувся.

- Ти прогулював пари, Оресте?
- Дуже рідко.
- Значить ти просто прослухав ту частину, де джини не святкують дні народження. У них немає того, про що ти запитуєш?
- Тоді навіщо він мене запросив?
- Тому що планується щось велике. Арсен Гордий приходив до мене з таким самим проханням.