Стрімер

Розділ 182.

Куля набрала колишню швидкість. Але пролетіла вона попри мою голову. Лука не збрехав. Арсен застиг з несподіванки. Він не розумів, як міг промахнутись з такої відстані. Я отримав шанс пожити на кілька секунд довше.

Думати не було коли. Меч не розріже його броню. Втекти я теж не зможу.

Ран більше не було. Втома зникла. Але злість нікуди не ділась. Я скочив і замахнувся мечем. Арсен знав, що я не проб'ю броню. І я знав. Тому в останню мить меч змінив напрям і полетів у кулемет. Зброя не витримала батькового леза. З глухим стуком половина впала в багно. Арсен інстинктивно клацнув ще раз, але нічого не сталось. Я перехопив меч обома руками й направив його в розріз для очей на шоломі. Єдине слабке місце в його броні. Дуже маленьке, майже непомітне. Та мені пощастило.
Лезо зі скреготом пройшло крізь скло точно в ціль і вперлось аж в задню стінку шолома.

Арсен застиг. Руки мимоволі опустились вниз. Потім підігнулись коліна. Я навалився всім тілом. Ми впали в болото. Я скотився вбік і впав поруч. Якийсь час так і лежали двоє.

А жити все-таки хотілось! Я приклав руку до грудей, марно сподіваючись зупинити швидке серцебиття. Я лежав на спині аж доки телефон не сповістив про нове повідомлення.

Валерій...

Миттю схопився на ноги. Став однією ногою Арсену на груди. Обхопив батьків меч.

- Це тобі за Геру!

Витягнув зі скреготом та чавканням. Меч в крові та мізках. Витер його об лахміття, котре колись було моєю курткою. Знайшов у багнюці револьвер. Набоїв більше не було. Підняв з землі автомат одного з різників. Обнишпорив кишені в пошуках набоїв. Два магазини.

З одного з них стягнув чорну куртку. До вбивств тепер можна дописати мародерство, але тоді мене це не хвилювало.

Якщо не встигну на третю сіру, монстри отримають нового союзника. Встигну, але не приведу берегиню — Пророк почне війну, котра приведе до жертв з обох боків. Я не любив чудовиськ, але майбутнього геноциду не уникне ніхто. Піду на третю сіру прямо зараз — Валерій помре.

Заходити в заклад Луки я не став. Одразу пішов до воріт на зелену зону.

- Ну й бійню ти тут створив, — Цепеш з'явився прямо з тіні.
- Міг би й допомогти, — буркнув не обертаючись.
- Так ти й сам справився, — безтурботно сказав Влад. — Чорт забирай, ти знищив джаґернаута! Я недооцінив тебе, Оресте Лютий.
- Твої проблеми, — я прискорив крок. Цепеш і не думав відставати.
- Чому ти це робиш, мисливцю? — запитав Цепеш. — Хіба ти не ненавидиш чудовиськ?
- Я роблю це не для чудовиськ, — тихо відповів.
- А для кого? Для людей?