Стрімер

Розділ 42.

Цікаво, чи гладіатори в Древньому Римі теж відчували те саме? Чи тремтіли в них руки перед виходом на арену, де їх чекав голодний лев? Чи вірили вони в свою перемогу? Чи йшли з високо піднятою головою, тамуючи страх глибоко всередині? Чи чекали того, що має статись? Про що вони думали перед тим, як погляд зустрінеться з поглядом хижака? Вірили вони в те, що хижак так само боїться їх? Чи вони просто ставились до цього, як до буденності, рутинної роботи після якої ланіста відправить їх вечеряти?
Я не знав. Мені було відомо лише одне: я не гладіатор. Від страху мене знудило в туалеті. Руки тремтіли, що не міг вмитись. Глянув на себе: чорноволосий юнак, з блідим як в мерця лицем, мішками під очима, впалими щоками. Сліди на шиї після упирів так і не зійшли. Не Марк Рейдж — любов фанаток мені не грозила.
- Сука! — заволав, ударивши дзеркала кулаком. — Бл@ть!
Рука механічно била по дзеркалу, вкриваючи його тріщинами, кров'ю та відбірною лайкою...

Валерій був не сам. Він стояв з Цепешом та ще кимось і про щось розмовляли. Супутник Цепеша теж худий, як і він сам. Теж блідий і теж вампір. В руках камера. Цепеш і його оператор.
- Привіт, Оресте! — всміхнувся мені Влад.
Валерій виглядав винуватим.
- Що відбувається?
- Оресте, — мені відповів Валерій. — Давай ти спочатку послухаєш...
- Що послухаю?!
- Мисливцю, я тобі не ворог, — втрутився Влад. — Мені не вигідна війна, так як і тобі. Я просто роблю те, що й ти. В кінці кінців я б вбив тебе тоді в музеї.
- Що?! — ошелешено спитав Валерій.
Я так і не розповів йому, що там сталось.
- Ти вбиваєш людей на камеру!
- Відео з ягою своє передивись. І з упирями. В кінці кінців, я роблю те, що й ти. Серйозно, Оресте, тобі самому не набридли оці теревені про добрих людей і злих потвор? Повір мені, ти ще не бачив злих потвор. Я прийшов запропонувати тобі допомогу, а ти вперся рогом.
- Тоді поясни чесно, навіщо тобі допомагати мені?!
Цепеш переглянувся з своїм відеоператором, той заперечно похитав головою. Але Влад лише знизав плечами.
- В нас з тобою спільний недруг, — Влад проігнорував всі заперечення свого оператора. — Марк Рейдж занадто багато про себе думає. Мені не підібратись до нього, оскільки за кадром у нього своя маленька кишенькова армія.
- Ти про Срібло і Сталь? — встряв Валерій.
- Неуки, але головний в них дотримується угоди з Марком. Я б може і замвісив би всіх, проте воювати потім з цілою когортою найманців я не маю бажання. Тому мені потрібні інші мисливці, котрі почнуть наздоганяти Марка Рейджа по популярності.
Мене раптом осяяло.
- І він сам запропонує тобі дуель від безвиходу. Щоб втримати рейтинг. Він сам прийде до тебе без срібла і сталі.
- В бою один на один в нього немає шансів, — кивнув Влад.
- А якщо він виграє?
- Тоді ти мене здихаєшся, а він ввійде в історію перемігши відомого Цепеша. Або він просто засцить і звільнить своє місце більш сміливому мисливцю. Ти покладеш кінець його мисливській монополії. Я стану найвідомішим людоловом серед своїх. Всі виграють, крім Марка.
- А що ж тебе не влаштовує твоя популярність зараз?
- А тебе, Оресте влаштовує? Влаштовує ковтати пилюку за тими, хто незаслужено переганяє тебе?! Для тебе популярність каналу це гроші, над якими люди так трясуться. Для мене — шанс стати приближеним до носферату. А це вже зовсім інше життя. Війна даано скінчилась, а починати нову задля кар'єрної драбини занадто затратно. Ба, я можу й не дожити до кінця наступної.
- І як ти плануєш мені допомогти?
Цепеш широко всміхнувся. Його слова потрапили в ціль. Він глянув на свого оператора:
- Казав тобі, Леонарде! Чесність запорука успіху! — знову зиркнув на мене і заговорив улесливим голосом: А ось тепер ми розмовляємо однією мовою...
Валерій втрутився.
- Влад щойно скинув мені вампірську базу даних про перевертнів. Каже такого в людей немає.
- Ми воювали з ними століттями, — сказав Цепеш. — В людства таких знань немає. Можеш перевірити, проте часу в тебе обмаль.
- А якщо дізнаються інші вампіри?
- Це залиш мені. Успіхів завтра.
Цепеш зробив легкий поклон головою і вони з Леонардом пішли всередину. В дверях я побачив, як Влада обступають фанати та фанатки, начисто ігноруючи нашу з Валерієм присутність. Взагалі, навколо клубу Луки стояла така аура, що нікому з надвору не було діла до тих, хто стояв на крильці.
Ми з Валерієм залишились біля входу. Він дістав цигарки, закурив. Я теж взяв. Спробуй тут не почати...
- Як пройшло побачення? — першим порушив тишу.
- Гарно. Жаль ти не знайшов квітів. Наступний раз принесу з зеленої зони.
- У вас буде наступне побачення?! Вона аж в такій безвиході, що погодилась зустрітись з тобою ще раз?
Валерій зареготав. Він випустив дим в нічне небо.
- Навіщо ти погодився розмовляти з Цепешом? Він нам не друг.
- Не друг, — погодився Валерій. — Але я б і з чортом рогатим говорив, коли б це допомогло тобі завтра виграти бій.
- Вже уявляєш, як злетять рейтинги?
- Вже злетіли. Цепеш і Марк вже донесли всім на свої каналах. Декілька менш популярних блогерів розбирають твої відео на кадри. Дають оцінку твоїм вмінням. Перегляди наших відео ростуть. Хайп навколо суду поєдинком виріс за годину. Вже й тоталізатор зробили.
- Ти поставив на мене?
- Всі ставлять на тебе. Той перевертень програє по коефіцієнту.
- Жаль. Заробили б.
- Заробимо. Виграєш і спонсори самі прийдуть.
- Думаєш, виграю?
- А що сказала Мерея? Написала мені в приватні повідомлення. Сказала, що тепер теж в команді. Вона нам потрібна?
- Вона знала, що на тебе з Герою буде вчинено напад. Сказала, що менш ніж за добу я матиму змогу отримати те, що хотів.
Валерій отетеріло глянув на мене. Здавалось вже все вивчено про чудовиськ і сірі зони. А здавалось що це й не відсоток від того, що приховано від нас. Істина, як завжди, була десь посередині.